Постанова
іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 203/232/17
провадження № 51-6158км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Єремейчука С. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Ходюша А. М.,
представника потерпілої Осипова С. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ходюша А. М. на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000749, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мічурінська Тамбовської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено: до покарання у видіпозбавлення волі на строк: за ч. 1 ст. 263 КК - 7 років, за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК - 10 років, за ч. 3 ст. 262 КК - 15 років з конфіскацією майна; до довічного позбавлення волі - за ст. 348 КК і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дві позбавлення волі, починаючи з 25 вересня 2016 року до 08 квітня 2019 року.
Цивільний позов ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 000 грн і на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в рахунок відшкодування майнової шкоди 24 474, 21 грн.
Скасовано арешт, накладений за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року на грошові кошти в загальній сумі 2700 дол. США, дві каблучки та браслет із жовтого металу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він
у день, час та в місці, які не встановлено досудовим розслідуванням, реалізуючи умисел, направлений на придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з не встановленого досудовим розслідуванням джерела придбав не менше чотирьох патронів із маркуванням LCW12 та не менше чотирьох патронів із маркуванням LCW13, калібру 9 мм, які належать до категорії боєприпасів, призначених для стрільби з нарізної вогнепальної зброї: пістолетів ПМ, АПС, Форт-12, Форт-14 та які він, не маючи передбаченого законом дозволу, носив при собі.
Крім того, 25 вересня 2016 року співробітники Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - старший сержант поліції ОСОБА_3 та рядовий поліції ОСОБА_4, під час несення добового наряду у складі патруля батальйону № 4, роти № 5, перебуваючи у салоні службового автомобіля патрульної поліції "Toyota Prius" (д.н. НОМЕР_1 ), який було відповідним чином позначено і марковано, а також обладнано системою проблискових маячків, характерних для автомобілів поліції, здійснюючи охорону громадського порядку та діючи відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", перебуваючи на перехресті вул. Княгині Ольги та просп. Дмитра Яворницького у м. Дніпрі, у зв`язку з порушенням водієм автомобіля "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ) приблизно о 09:27 правил дорожнього руху, за яке передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху), виїхали на просп. Дмитра Яворницького з вищевказаної вулиці та продовжили рух у бік центрального залізничного вокзалу м. Дніпра, переслідуючи автомобіль "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ). Рухаючись за цим автомобілем, співробітники патрульної поліції заїхали за ним на територію автовокзалу, розташованого на вул. Курчатова, 10 у м. Дніпрі, де, проїхавши контрольно-пропускний пункт в`їзду-виїзду на територію автовокзалу із ввімкненим проблисковим маячком синього кольору, на відстані приблизно 50 м зупинили свій службовий автомобіль поряд з автомобілем "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ).
Надалі співробітник Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старший сержант поліції ОСОБА_3, виконуючи свій службовий обов`язок, діючи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", перебуваючи у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівника поліції, підійшов до автомобіля "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ), за кермом якого перебував ОСОБА_1, та з метою складання протоколу про вчинення водієм адміністративного правопорушення, перевірки особи водія та належної реєстрації транспортного засобу узяв надані водієм документи. Після чого повернувся до салону патрульного автомобіля. У цей же час співробітник Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовий поліції ОСОБА_4, перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками працівника поліції, залишилась біля патрульного автомобіля.
У свою чергу, ОСОБА_1, будучи обізнаним про те, що перебуває у розшуку за вчинення інших злочинів на території України, та намагаючись уникнути свого викриття і подальшого затримання співробітниками поліції, дістав предмет, зовні схожий на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та LCW13 калібру 9 мм, які потім були стріляні з одного екземпляра зброї, та приблизно о 09:35, маючи умисел, спрямований на розбій з метою викрадення табельної вогнепальної зброї співробітника Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_3, підійшов до автомобіля патрульної поліції з боку водійського сидіння, де саме і перебував співробітник поліції ОСОБА_3 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння вогнепальною зброєю шляхом розбійного нападу, ОСОБА_1 з метою подавити волю ОСОБА_3 до ймовірного опору, використовуючи предмет, зовні схожий на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та LCW13, як знаряддя злочину, приставив його до шиї потерпілого, тим самим погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, здійснив вимогу передачі старшим сержантом поліції ОСОБА_3 його табельної вогнепальної зброї, що перебувала у кобурі останнього, а саме пістолета Форт-17, серійний номер НОМЕР_4, переслідуючи при цьому мету отримання переваги для безперешкодного зникнення з місця події.
Приблизно о 09:37, після отримання відмови з боку старшого сержанта поліції ОСОБА_3 передати табельну вогнепальну зброю та надати можливість безперешкодного зникнення з місця події, у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне заподіяння смерті обом працівникам поліції.
З метою реалізації свого злочинного умислу на умисне вбивство двох осіб ОСОБА_1 із застосуванням фізичної сили витягнув із салону службового автомобіля патрульної поліції "Toyota Prius" (д.н. НОМЕР_1 ) співробітника поліції ОСОБА_3, поклав його на землю та, діючи умисно, з метою заподіяння смерті, розуміючи протиправність своїх дій, з предмета, зовні схожого на пістолет, спорядженого патронами з маркуванням LCW12 та LCW13 калібру 9 мм, здійснив декілька пострілів в останнього (не менше двох).
У результаті вказаних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: рани по лівій бічній поверхні тулуба, рани по правій задньо-бічній поверхні тулуба, рани на обличчі справа, які є вогнепальними ранами та були заподіяні під час пострілу з вогнепальної зброї компактним (поодиноким) снарядом (кулею).
Смерть ОСОБА_3 настала на місці події від вогнепальних, кульових поранень голови, шиї, грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею й ускладнилося розвитком гострої крововтрати.
Подолавши опір співробітника поліції, спричинивши йому вищезазначені тілесні ушкодження, ОСОБА_1 шляхом розбою, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я, заволодів табельною вогнепальною зброєю старшого сержанта поліції ОСОБА_3, а саме пістолетом Форт-17, серійний номер НОМЕР_4, в магазині якого були патрони.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на умисне вбивство двох працівників правоохоронного органу, ОСОБА_1, перебуваючи біля службового автомобіля патрульної поліції "Toyota Prius" (д.н. НОМЕР_1 ), діючи умисно та розуміючи протиправність своїх дій, з предмета, зовні схожого на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та LCW13, з метою зникнення з місця скоєння злочину здійснив декілька пострілів (не менше трьох) у співробітника Управління патрульної поліції в м. Дніпро Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції ОСОБА_4, яка перебувала поблизу вищевказаного транспортного засобу.
У результаті вказаних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: рани по зовнішньому краю правої молочної залози, рани на лівій бічній поверхні тулуба, рани на спині зліва від першого поперекового хребця, рани на лівому стегні, які заподіяні у результаті пострілу з вогнепальної ручної зброї (пристрою) компактним (поодиноким) снарядом (кулею), що мав високу кінетичну енергію і пробивну дію.
Смерть ОСОБА_4 настала о 14:00ІНФОРМАЦІЯ_2 в КЗ "Дніпропетровська клінічна лікарня № 16" унаслідок вогнепальних кульових поранень грудної клітини та живота з ушкодженням легень, стравоходу, нижньої порожнистої вени, печінки, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею й ускладнилося розвитком гострої крововтрати і шоку.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, приблизно о 09:38, маючи при собі табельну вогнепальну зброю співробітника поліції ОСОБА_3 - пістолет Форт-17, серійний номер НОМЕР_4, та невстановлений предмет, зовні схожий на пістолет, з якого вчинено вбивство двох співробітників поліції, сів до салону автомобіля "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ), на якому намагався втекти з місця вчинення особливо тяжких злочинів.
Однак ОСОБА_7, який був у безпосередній близькості до місця вчинення ОСОБА_1 злочинів та будучи їх очевидцем, з метою перешкодити злочинцю покинути місце злочину і затримати його, здійснив зіткнення автомобіля "Volkswagen LT 45" (д.н. НОМЕР_5 ), за кермом якого перебував ОСОБА_7, з автомобілем "Citroen C-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1, тим самим заблокувавши виїзд останньому.
У ОСОБА_1 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою розблокування автомобіля та зникнення з місця події.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 25 вересня 2016 року приблизно о 09:38, перебуваючи на автомобільній стоянці автовокзалу, розташованого на вул. Курчатова, 10 у м. Дніпрі, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля "Citroen С-ELYSEE" (д.н. НОМЕР_2 ) та з невстановленого предмета, зовні схожого на пістолет, споряджений патронами з маркуванням LCW12 та LCW13 калібру 9 мм, діючи умисно і розуміючи протиправність своїх дій, з метою вбивства ОСОБА_7 здійснив не менше двох пострілів у його напрямку, при цьому влучивши в передню частину автомобіля "Volkswagen LT 45" (д.н. НОМЕР_5 ), за кермом якого був ОСОБА_7 та який перебував на відстані не більше 10 м від нього.
ОСОБА_7 , реально сприймаючи загрозу життю, перебуваючи за кермом автомобіля "Volkswagen LT 45" (д.н. НОМЕР_5 ), від`їхав із вказаного місця, тим самим звільнивши виїзд автомобілю під керуванням ОСОБА_1 .
При цьому ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення умислу до кінця, але злочину не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційних скаргах захисник Ходюш А. М. та засуджений ОСОБА_1, кожен окремо, посилаючись на норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, просять скасувати вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторона захисту вважає рішення судів незаконними та необґрунтованими з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушення права на захист і істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Засуджений зазначає, що судові рішення ухвалено за сфабрикованими матеріалами справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, вказує, що суди не взяли до уваги і неналежно оцінили всі докази у справі, не зазначили, чому взяли до уваги одні докази та відкинули інші, й дійшли неправильного висновку, що докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є достовірними, належними, допустимими і отримані в порядку, визначеному КПК.
Аналізуючи докази і викладаючи власну версію подій, ОХодюш А. М.та ОСОБА_1 стверджують, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом.
Крім того, вказують на те, що суд апеляційної інстанції порушив право на захист ОСОБА_1, не надавши останньому можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження і технічними записами судових засідань суду першої інстанції в повному обсязі. Захисник наголошує на тому, що замість цього апеляційний суд направив копії технічних записів судових засідань до установи, де утримувався на той час ОСОБА_1, для його самостійного ознайомлення з ними.
Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону засуджений посилається на нероз`яснення йому прокурором права на суд присяжних та вказує що ні усно, ні письмово не заявляв клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, що має бути засвідчено аудіозаписом судового розгляду від 20 січня 2016 року, проте суд, на думку засудженого, привів у непридатність цей аудіозапис для приховання цього факту.
Зазначає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про дослідження доказів, не розглянувши справи по суті, механічно скопіював текст вироку суду першої інстанції, без розгляду справи по суті.
ОСОБА_1 скаржиться на те, що усупереч презумпції невинуватості, ст. 6 Конвенції, а також ст. 62 Конституції України, у засобах масової інформації був оголошений винуватим в інкримінованих йому діяннях.
Адвокат свої доводи обґрунтовує також і тим, що під час перегляду відеозапису до протоколу обшукуавтомобіля "Citroen" (д.н. НОМЕР_2 ) від 26 вересня 2016 року було виявлено порушення порядку проведення обшуку, у зв`язку з чим протокол та всі інші похідні від нього докази, є недопустимими.
ОХодюш А. М., крім цього, ставить під сумнів допустимість як джерела доказів протоколів огляду місця події, трупа й автомобіля "Toyota Prius" (д.н. НОМЕР_1 ), від 25 вересня 2016 року та всіх інших похідних доказів.
Разом із тим захисник зазначає про порушення принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки під час судового засідання протокол огляду місця події від 29 вересня 2016 року, яким встановлено рух обвинуваченого, було оголошено слідчим, який його склав.
Крім того, сторона захисту вважає недопустимим доказом висновок судово-психіатричної експертизи№ 282 (від 09 грудня 2016 року), оскільки експерти у ньому послалися на медичні довідки, в яких по батькові ОСОБА_1 зазначено " ОСОБА_1 ", а не " ОСОБА_1", у зв`язку з чим, на думку адвоката, порушили вимоги Закону України "Про судову експертизу" та "Порядку проведення судово-психіатричної експертизи". ОСОБА_1, у свою чергу, наголошує на тому, що вказана експертиза сфабрикована, а суд невмотивовано відмовив захиснику у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
Також скаржники зазначають про недопустимість протоколів огляду речей від 25 вересня 2016 року, якими були оглянуті та вилучені одяг ОСОБА_1 та куля, що була вилучена під час надання останньому медичної допомоги, а також всіх інших доказів, які є похідними від цих протоколів, у зв`язку з викривленням судом у вироку показань свідка ОСОБА_11 .
Крім того, на думку засудженого, свідок ОСОБА_12, яка також була понятою під час огляду речей 25 вересня 2016 року, є заінтересованою особою, що суперечить нормам ст. 223 КПК.
Разом із тим Ходюш А. М. зазначає, що неодноразово сторона захисту заявляла клопотання про припинення утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судових засідань у світлопрозорій огорожі, застосування спеціальних засобів та інших засобів приниження, а також порушення його права на захист. Захисник посилається на практику Європейського суду з прав людини, а саме на постанову Великої палати у справі "Свинаренко і Сляднєв проти Росії" від 17 липня 2014 року, в якій суд звернув увагу на те, що тримання підсудних в металевій клітці протягом усього судового розгляду (більше двох років) стало засобом приниження заявників, що воно підривало їхню репутацію і викликало у них почуття приниженості, слабкості, страху і власної неповноцінності. Однак, незважаючи на посилання сторони захисту на норми національного законодавства і практику Європейського суду з прав людини, суд присяжних все одно залишив обвинуваченого під час судових засідань за металевою огорожею, чим, на думку захисника Ходюша А.М., порушив ст. 3 Конвенції.
Захисник вказує також на те, що суд неодноразово продовжував строк тримання під вартою на 60 діб, проте без урахування динаміки провадження.
Скаржник наголошує на необхідності визнати недопустимим доказом висновок експерта від 02 листопада 2016 року № 15/6.2/187 щодо наданого на експертизу диска з графічним файлом, у якому міститься зображення особи чоловічої статі з довгим темним волоссям та оголеним торсом, обґрунтовуючи цю необхідність тим, що походження зазначеного файлу не встановлено, не відомо, чи є він оригінальним та чи проводилось якесь редагування цього файлу.
Також захисник у своїй скарзі неодноразово наголошує на тому, що національне і міжнародне законодавство спрямоване на запобігання ситуації, коли будь-яка правомірна мета діяльності держави може виправдати втручання в права особи, а саме у право на справедливий суд. Та жодною нормою законодавства не може бути передбачено звільнення державного органу від контролю за правомірністю проведення досудового розслідування, збирання та фіксації доказів. Ігнорування доречних аргументів, на які вказує сторона захисту, щодо виявлення порушень суперечить ст. 6 Конвенції.
У запереченнях на касаційні скарги представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Осипов С. О. та представник потерпілих ОСОБА_2 й ОСОБА_13 - адвокат Мороз Є. В. вказують на безпідставність доводів у цих касаційних скаргах та законність і обґрунтованість судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Ходюш А. М. підтримали свої позиції, викладені у касаційних скаргах, просили скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор Пантєлєєва А. С. заперечила проти задоволення касаційних скарг, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила їх залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Представник потерпілої Осипов С. О. теж висловив доводи про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить з обставин, установлених цими судами.
Аргументи сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Ходюша А. М., апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційних скаргах доводи сторони захисту на заперечення встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ст. 348, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК. Ці доводи повною мірою спростовані показаннями потерпілого та свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовився від дачі показань, пославшись на ст. 63 Конституції України і не пояснивши при цьому, чи визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Викладені у касаційній скарзі доводи засудженого про те, що кримінальне провадження № 12016040000000749 від 25 вересня 2016 року було сфабриковано, не є слушними та спростовуються сукупністю безперечних доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні та оцінені судом під час ухвалення вироку.
Колегія суддів не бере до уваги доводи засудженого ОСОБА_1 щодо відсутності слідів папілярних візерунків його рук всередині та зовні службового автомобіля патрульної поліції "Toyota Prius" (д.н. НОМЕР_1 ), що підтверджено висновком експерта від 21 грудня 2016 року № 11/4.6-1100 і того, що відповідно до висновку експерта від 27 жовтня 2016 року № 1/5.1/2493 на наданих на експертизу 27 вересня 2016 року спиртових змивах на марлеві тампони з обох рук, обличчя та вух ОСОБА_1 у межах чутливості застосованого методу дослідження слідів продуктів пострілу не виявлено, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведено іншими доказами.
Зокрема, як зазначено у вироку, потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні давав показання про те, що 25 вересня 2016 року приблизно о 08:00 він приїхав з маршруту і поставив маршрутне таксі на автостоянці автовокзалу в м. Дніпропетровську. О 09:15 на стоянку автовокзалу заїхала машина цегляного кольору і зупинилася праворуч, за нею заїхала патрульна машина і стала ліворуч. Працівник патрульної поліції підійшов до водія, який вийшов із машини. Водій дістав документи, посвідчення та надав поліцейському, після чого з заднього сидіння дістав файл із документами. Потім потерпілий почув постріли та побачив водія і поліцейського біля патрульного автомобіля: водій витягнув поліцейського з патрульної машини та поклав його на землю. Дівчина - співробітник поліції, стояла попереду автомобіля з правого боку. Водій підняв руку і вистрелив у дівчину, потім двічі - у поліцейського, який лежав на асфальті. Працівник поліції почала бігти, та він вистрілив у неї ще два рази. Після пострілів ОСОБА_1 з двома пістолетами в руках побіг до свого автомобіля. ОСОБА_7 завів свою машину та перекрив рух автомобіля ОСОБА_1, щоб не дати йому виїхати. ОСОБА_1, вийшовши з автомобіля, вимагав у ОСОБА_7 відігнати машину, погрожуючи застрелити його, при цьому направив пістолет у його бік та здійснив два постріли, влучивши у капот автомобіля. Реально відчувши загрозу своєму життю, ОСОБА_7 від`їхав назад на два метри, а ОСОБА_1 проскочив на своєму автомобілі через шлагбаум, який ще не встиг закритися. ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка стріляла у співробітників поліції та в його бік.
Із показань свідка ОСОБА_14 у судовому засіданні встановлено, що 25 вересня 2016 року на початку десятої години він приїхав до автовокзалу м. Дніпропетровська. На стоянці працівник поліції розмовляв із чоловіком біля патрульного автомобіля та автомобіля марки "Citroen" коричневого кольору, перші цифри номера якого - 70. Він підійшов до поліцейської ОСОБА_4, яка щось шукала в реєстрі. Він побачив, що остання почала діставати зброю, а коли повернувся, побачив, що водій, якого зупинила поліція, направив зброю в напрямку голови та шиї поліцейського. Після чого поклав поліцейського на землю обличчям донизу, заламавши руки. Дівчина-поліцейська сказала водію-нападнику кинути зброю та попрямувала зі зброєю в руках у його бік. Свідок почув не менше чотирьох пострілів, але не бачив, хто стріляв. ОСОБА_4 впала біля переднього колеса автомобіля, де він був.
Викладені у вироку обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 підтверджені також показаннями свідка ОСОБА_15, який працює в ПрАТ "ДОПАС" касиром-контролером. Його робоче місце розташоване при в`їзді на територію автовокзалу, де встановлено автоматичний шлагбаум. 25 вересня 2016 року, приблизно 09:00 до виїзного шлагбаума під`їхав автомобіль марки "Citroen" світло-коричневого кольору. Водій автомобіля, погрожуючи зброєю, вимагав у ОСОБА_15 відкрити шлагбаум. А потім проїхав під шлагбаум, який відкрився від різкого руху, та виїхав із території автовокзалу.
Крім того, свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні дав показання про те, що він 25 вересня 2016 року в першій половині дня перебував на стоянці автовокзалу м. Дніпропетровська. Спускаючись до свого автомобіля, він побачив, що працівник поліції розмовляв з водієм. Він почув хлопки. Коли вийшов з-за машини, побачив, що дівчина, співробітник поліції, лежала на землі біля мікроавтобуса, а чоловік, з яким розмовляв до цього працівник поліції, намагався на своєму автомобілі марки "Citroen" виїхати зі стоянки, при цьому водій мікроавтобуса намагався перегородити йому виїзд. Потім водій автомобіля "Citroen" вийшов з автомобіля та здійснив кілька пострілів у мікроавтобус, який перегородив йому виїзд, після чого мікроавтобус від`їхав. Водію вдалося втекти.
Мотивуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, суд обґрунтовано взяв до уваги і показання свідка ОСОБА_18 , який у судовому засіданні показав, що працює лікарем-радіологом у лікарні імені Мечнікова у м. Дніпропетровську. 25 вересня 2016 року з мережі Інтернет він дізнався про те, що на автовокзалі відбулась стрілянина, під час якої було вбито і поранено працівників поліції. Він перебував на робочому місці, коли о 14:15 до нього в кабінет санітарка привела пацієнта для проведення комп`ютерної томографії черевної та грудної порожнин. В цьому чоловікові він упізнав особу, яка брала участь у стрілянині на території автовокзалу зранку. На цю особу було виписано направлення на проведення дослідження на ім`я ОСОБА_1 . Під час дослідження виявилося, що у пацієнта було вогнепальне поранення черевної порожнини, після чого приїхала група працівників поліції, яка затримала ОСОБА_1 .
За даними досліджених у судовому засіданні висновків судово-медичних експертиз від 13 жовтня 2016 року № 965-МК та від 14 жовтня 2016 року № 1790/493-Е смерть потерпілого ОСОБА_3 настала від вогнепальних кульових поранень голови, шиї, грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнилося розвитком гострої крововтрати. Виявлені вогнепальні кульові поранення голови, шиї, тулуба, та грудної клітини і живота належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які в цьому випадку спричинили настання смерті.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 18 жовтня 2016 року № 964-МК та від 25 жовтня 2016 року № 1791/494-Е смерть потерпілої ОСОБА_4 настала внаслідок вогнепальних кульових поранень грудної клітки та живота з ушкодженням легень, стравоходу, нижньої порожнистої вени, печінки, що супроводжувалося зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнилося розвитком гострої крововтрати і шоку. Виявлені вогнепальні поранення тулуба (грудної клітки, живота) з ушкодженням внутрішніх органів є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя, що в цьому випадку спричинили настання смерті.
Встановлені судом першої інстанціїобставини підтверджені й сукупністю письмових доказів, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема:
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред`явлених йому восьми фотографій упізнав в особі, зображеній на фотографії № 3, чоловіка, який 25вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі здійснив постріли в бік його автомобіля та в його бік. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року на фотознімку за № 3 зображено ОСОБА_1 (т. 4, а. п. 69-72);
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що свідок ОСОБА_14 серед пред`явлених йому восьми фотографій впізнав в особі, зображеній на фотографії № 3, чоловіка, який 25 вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі вчинив вбивство двох працівників поліції. За довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 вересня 2016 року на фотознімку за № 3 зображено ОСОБА_1 (т. 4, а. п. 135-138);
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що свідок ОСОБА_15 серед пред`явлених йому восьми фотографій впізнав в особі, зображеній на фотографії № 7, чоловіка, який 25 вересня 2016 року на території автовокзалу в м. Дніпрі направляв у його бік вогнепальну зброю та намагався покинути територію автовокзалу. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2016 року на фотознімку за № 7 зображено ОСОБА_1 (т. 4, а. п. 147-150);
- протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року з додатками до нього, відповідно до якого встановлено, що слідчим у присутності двох понятих за участю експерта, встановлено та зафіксовано місце вчинення злочину - відкрита ділянка місцевості, а саме паркувальний майданчик на автовокзалі у м. Дніпрі, на вул. Курчатова, 10 (т. 1, а. п. 15-50);
- протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, за яким оглянуто автомобіль марки "Toyota Prius", н/з НОМЕР_1, з номером екіпажа НОМЕР_8, розташований за адресою: АДРЕСА_2, (т.1, а. п. 51-71);
- протоколом огляду трупа від 25 вересня 2016 року з додатками до нього у вигляді фототаблиці та плану-схеми, згідно з якими на ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_2, було оглянуто труп ОСОБА_3, вилучено речі, зроблено змиви з долонь трупа і зрізи нігтьових пластин.
Усупереч доводам захисника Ходюша А. М., викладеним у касаційній скарзі, вказані останні три слідчі дії проведено відповідно до вимог ст. 237, ч. 2 ст. 238 КПК повноважними слідчими, включеними до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, з дотриманням вимог процесуального закону, в тому числі щодо обов`язкової участі понятих;
- протоколомогляду від 25 вересня 2016 року з додатком до нього у вигляді фототаблиці, за яким оглянуто та вилучено пістолет марки Форт -17, № НОМЕР_6 із магазином і патронами в кількості 14 штук калібру 9 мм (т. 1, а. п.72-74);
- протоколом огляду місця події від 25 вересня 2016 року та додатком до нього у вигляді фототаблиці, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_1, де поруч із п`ятиповерховим будинком було оглянуто автомобіль "Citroen", д.н. НОМЕР_2 (т. 1, а. п. 106-109);