ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 127/23789/17
провадження № 51-5301км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника (в режимі відеоконференції) Дмитренка П. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дмитренка П. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, щодо якого вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, постановлену в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010003381, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Прокурор звернувся до місцевого суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом щодо ОСОБА_1, який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.
Згідно з клопотанням прокурора ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння за обставин, установлених органом досудового розслідування та детально наведених у клопотанні, а саме влітку 2016 року, перебуваючи в Барському районі Вінницької області (точного місця, дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), виявив рослини роду коноплі, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, ОСОБА_1 зірвав листя і стебла рослини коноплі, чим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. У подальшому ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, 10 липня 2017 року, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб - канабіс, на території КЗ "ВОПНЛ ім. акад. О. І. Ющенка" на вул. Пирогова, 109 у м. Вінниці, поблизу кладовища, близько 13:00 був зупинений працівниками батальйону Управління патрульної поліції у м. Вінниці, які в ході огляду його речей у пакеті виявили і вилучили згорток з газети із канабісом масою у перерахунку на висушену речовину 11,18 г.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 11 квітня 2019 року відмовив у задоволені клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, і закрив щодо останнього кримінальне провадження.
Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволені клопотання прокурора скасував ухвалу суду першої інстанції і постановив нову, якою задовольнив клопотання прокурора і застосував до ОСОБА_1 примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. У решті рішення місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Дмитренко П. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводяться до його вказівок на те, що під час проведення огляду місяця події і опитування ОСОБА_1 працівники поліції не залучили захисника, чим грубо порушили право ОСОБА_1 на захист, на що не звернув уваги апеляційний суд та безпідставно послався у своєму рішенні на недопустимі докази. Також зазначає, що вказівка суду про наявність в діях ОСОБА_1 умислу є безпідставною, оскільки згідно висновку експерта останній в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, страждав на хронічне душевне захворювання у вигляді шизофренії, параноїдальної форми, безперервного типу перебігу та не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також захисник указує на те, що ні орган досудового розслідування, ні суд апеляційної інстанції не обґрунтували своїх рішень щодо кваліфікації дій його підзахисного за ч. 2 ст. 309 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Дмитренко П. В. підтримав подану ним касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримала касаційну скаргу захисника, просила ухвалу апеляційного суду змінити, дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 ст. 309 КК, а у решті судове рішення залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Частиною 1 ст. 503 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання, зокрема, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
Згідно ч. 3 згаданої норми процесуального закону, встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволені клопотання прокурора і закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дійшов висновку, що прокурором не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, а саме те, що останній повторно придбав і зберігав наркотичний засіб.
На обґрунтування свого висновку суд першої інстанції серед іншого зазначив, що з показань свідків (понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не вбачається будь-яких відомостей, які б підтверджували вчинення саме ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння. При цьому показання свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 сказав, що трава належить йому, суд не може брати до уваги, оскільки згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 107 від 26 жовтня 2017 року, в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, ОСОБА_1 страждав на хронічне душевне захворювання у вигляді шизофренії, параноїдальної форми, безперервного типу перебігу, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Не погоджуючись із такими висновками місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в ході їх допиту в судовому засіданні як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій вказували, що детально обставин не пам`ятають, оскільки пройшов значний проміжок часу, однак протокол огляду відповідав фактичним обставинам, які відбувались у їх присутності, що вони підтвердили своїми підписами після ознайомлення з протоколом. Також апеляційний суд вказав, що зважаючи на психічний стан ОСОБА_1, який на момент вчинення суспільно небезпечного діяння та його допиту в судовому засіданні внаслідок свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому до його показань щодо заперечення своєї причетності до тих дій, які наведені в клопотанні прокурора, необхідно ставитись критично. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд не звернув уваги на протокол огляду місця події в частині того, що ОСОБА_1 підтвердив під час вилучення той факт, що вилучений канабіс належать йому.