Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 695/3909/16
провадження № 51-4914км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Руденко О.П.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Свистун Ю.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250150000736, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ) раніше судимого - 19 січня 2009 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за: ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, звільненого 21 серпня 2015 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01 липня 2016 року, приблизно о 20:30, перебуваючи на вул. Гоголя у м. Золотоноша, Черкаської області, поблизу ЗОШ № 3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, наніс удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_2, внаслідок чого останній впав вдарившись головою об землю. В результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/170 від 02 липня 2016 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови з забійними ранами, саднами, крововиливами на м`яких покривах черепа. В подальшому приблизно о 22:30 того ж дня ОСОБА_1, будучи неподалік під`їзду № АДРЕСА_2, перебуваючи в конфлікті із ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, із застосуванням невстановленого предмету, який має колюче-ріжучі властивості та має гостру ріжучу кромку (лезо), умисно, з метою вбивства, наніс ОСОБА_2 численні удари, в область грудної клітки, черевної порожнини, шиї, під час чого потерпілий з метою уникнення отримання тілесних ушкоджень намагався втекти від ОСОБА_1, проте неодноразово падав на асфальт та металеву огорожу. У результаті спричинення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням аорти, лівої легені, що супроводжувались внутрішньою кровотечею потерпілий ОСОБА_2 помер на місці вчинення злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів щодо його причетності до злочину, а зібрані докази здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також стверджує, що суд першої інстанції позбавив його права на допит свідків. При перегляді справи суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, а тому прийняте цим судом рішення не може вважатися таким, що постановлене з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу засудженого, прокурор заперечував проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.