У Х В А Л А
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17317/17
Провадження № 12-14гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/17317/17
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2019 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2019 року
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"
доДержавного агентства резерву України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Міністерства фінансів України,
2) Міністерства аграрної політики та промисловості України,
простягнення 493 578 009,10 грн,
У С Т А Н О В И Л А:
03 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, у якому на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" просило стягнути Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв):
- інфляційні втрати за період з жовтня 2000 року по жовтень 2017 року у розмірі 159 630 814,71 грн;
- пеню за період з 29 вересня 2000 року по 06 грудня 2017 року у сумі 326 140 473,66 грн;
- 3% річних за період з 03 жовтня 2014 року по 06 грудня 2017 року у розмірі 7 806 720,73 грн.
Підставою позову ПАТ "Укрнафта" указало обставину тривалого невиконання Держрезервом рішення Вищого арбітражного суду України від 25 січня 2001 року у справі № 8/160, пред`явленого до виконання.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2019 року, Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов; стягнув з Держрезерву на користь ПАТ "Укрнафта" 77 602 826,84 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 7 806 720,73 грн; відмовив у позові у частині стягнення 326 140 473,66 грн пені та 82 027 987,87 грн втрат від інфляції. Тобто інфляційні втрати задовольнив лише за період, за який не сплила позовна давність - з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року. Установив, що позивач не звертався з вимогою про стягнення з відповідача компенсаційних виплат у розмірі 3 % річних в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тому визнав безпідставними вимоги про стягнення інфляційних втрат як компенсації за несвоєчасне виконання рішення суду. У частині пені відмовив внаслідок пропуску позовної давності, посилаючись на норми ЦК Української РСР, якими передбачено застосування позовної давності незалежно від заяви сторони. Нарахування пені за порушення умов генеральної угоди у період з 29 вересня 2000 року по 06 грудня 2017 року визнав безпідставним з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України і ЦК Української РСР, якими передбачено скорочену позовну давність до таких вимог.
У касаційній скарзі ПАТ "Укрнафта" просить скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позову та повністю його задовольнити. Послалося на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 267 ЦК України, оскільки заяву про застосування позовної давності Держрезерв подав з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона неправомірно прийнята до розгляду, що свідчить про порушення принципів рівності та змагальності учасників справи. Вважає, що позовна давніть не підлягає застосуванню до вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки статтею 1 протоколу № 1 до Конвенції та статтею 13 Конвенції встановлено інші правила ніж ті, що передбачені статтею 257 ЦК України. Вважає, що судами неправильно застосована частини шоста статті 232 ГК України, оскільки відповідно до частини чотирнадцятої статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" пеня нараховується за кожен день прострочення.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 13 січня 2020 року відкрила касаційне провадження, а ухвалою від 11 лютого 2020 року на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.