Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 125/1326/15-к
провадження № 51-8633км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Фунікової О. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010080000093, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глинянка Вінницької області, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процесуальні витрати у розмірі
3 666,11 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині стягнення процесуальних витрат скасовано, постановленовідмовити потерпілому ОСОБА_2 в стягненні з обвинуваченого ОСОБА_1
3 666,11 грн процесуальних витрат. В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 28 листопада 2010 року, приблизно о 17 год, перебуваючи біля сільського ставу в с. Маньківці Барського району Вінницької області, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс ОСОБА_2, який стояв накарачки, один удар колінами по спині в ділянку лівого плеча, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я та стійкої втрати загальної працездатності менш як на третину у вигляді передньо-нижнього вивиху лівої плечової кістки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування наведеного зазначає, що вирок місцевого суду є необґрунтованим і невмотивованим, а його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не підтверджується матеріалами кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вважає, що суд у вироку безпідставно послався як доказ його винуватості на показання свідка ОСОБА_3, який є сином потерпілого та був ініціатором конфлікту. Водночас, суд не взяв до уваги показання інших свідків з мотивів того, що вони є його родичами. Крім того, посилається на те, що місцевий суд безпідставно відхилив заявлене стороною захисту клопотання про допит судово-медичних експертів, висновки яких фактично спростовують висновок комісійної судово- медичної експертизи від 12 травня 2015 року № 52/13. Наведене свідчить про неповноту судового розгляду, на яку не звернув уваги апеляційний суд, що є порушенням вимог ст. 419 КПК України. Разом з цим, зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань захисника про допит судово-медичних експертів, витребування у потерпілого історії хвороби та про повторний допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі ст. 404 КПК України, що призвело до надання неправильної оцінки доказам.
Матеріали кримінального провадження не містять інформації про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про повідомлення йому про підозру та закінчення досудового розслідування. При цьому вважає, що повідомлення про підозру здійснено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки відповідно до відомостей, які містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, 16 червня 2015 року йому були надані матеріали кримінального провадження для ознайомлення як підозрюваному, однак у цей час він ще перебував у статусі свідка, оскільки повідомлення про підозру здійснено лише 22 червня 2015 року.
В запереченнях потерпілий ОСОБА_2 вказав, що вирок суду та ухвала апеляційного суду є законними, обґрунтованими та мотивованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.