У Х В А Л А
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3146/17
Провадження № 12-15гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2019 року (суддя Гут С. Ф.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Разюк Г. П., судді Будішевська Л. О., Таран С. В.)
у справі № 916/3146/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіот", 2) ОСОБА_1, 3) ОСОБА_2, 4) ОСОБА_3, 5) ОСОБА_4, 6) ОСОБА_5, 7) ОСОБА_6, 8) ОСОБА_7, 9) ОСОБА_8, 10) ОСОБА_9, 11) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс", 12) ОСОБА_10 , 13) ОСОБА_11, 14) ОСОБА_12, 15) ОСОБА_13
про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, та
ВСТАНОВИЛА:
18 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі -ТОВ "Україна") про:
- застосування наслідків недійсності договору про зміни № 3, укладеного 24 грудня 2014 року між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна";
- застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 25 грудня 2014 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна".
Позов обґрунтовано тим, що зазначені правочини визнано нікчемними актом перевірки правочинів на предмет нікчемності, яка проведена відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Імексбанк" від 02 березня 2015 року № 66-в. Підставою нікчемності зазначено те, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, передбачених договором про зміни № 3 та іпотечним договором, тоді як станом на час їх вчинення загальна заборгованість позичальника за кредитним договором від 23 вересня 2013 року № 76/13 (далі - кредитний договір) перед банком складала 145 017 751,43 грн. З огляду на викладене позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про зміни № 3 до іпотечного договору з ТОВ "Україна" (майновим поручителем) від 24 грудня 2014 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Висновку про відсутність підстав для задоволення позову суди попередніх інстанцій дійшли з огляду на встановленні обставини справи, відповідно до яких рішенням кредитного комітету ПАТ "Імексбанк" від 27 листопада 2014 року вирішено, зокрема, майно ТОВ "Україна", передане в іпотеку банку шляхом укладення іпотечного договору від 27 вересня 2013 року, вивести з-під застави банка та прийняти в забезпечення основного зобов`язання від іншого майнового поручителя в іпотеку нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" (далі - ЦС "Чорноморець"). Також, оскільки 16 травня 2017 року ПАТ "Імексбанк" у позасудовому порядку звернуло стягнення на замінений предмет забезпечення, визнавши за собою право власності на нього, то грошові зобов`язання за кредитним договором є погашеними в силу вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку".
17 грудня 2019 року ПАТ "Імексбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, не застосували до спірних правовідносин пункт 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у сукупності з частиною другою статті 215, частини першої статті 216 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що здійснивши у 2017 році позасудове звернення стягнення на ЦС "Чорноморець", банк втратив право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Такий висновок є помилковим, оскільки право на позов виникло раніше, а саме з моменту відмови банка у 2014 році від власних майнових вимог до відповідача, тому здійснення позасудового звернення стягнення на ЦС "Чорноморець" не позбавляє банк права звернутись до суду з позовом про застосування наслідків недійсності таких нікчемних правочинів.
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) у сукупності зі статтею 1, частиною п`ятою статті 3, частиною першою статті 7, частиною першою статті 11, статтею 33, частиною сьомою статті 47 вказаного Закону та статтями 572, 575, частиною четвертою статті 591, частиною першою статті 598, статтями 599, 1049, 1054 ЦК України. ПАТ "Імексбанк" зазначає, що всупереч висновкам судів попередніх інстанцій, стаття 36 Закону України "Про іпотеку" не передбачає автоматичного припинення зобов`язання, яке забезпечено іпотекою, в повному обсязі у разі, якщо іпотекодержатель скористався своїм правом на задоволення вимог у позасудовому порядку, а лише вказує на недійсність вимог стосовно основного зобов`язання в тій його частині, яку погашено за рахунок предмету іпотеки, тобто метою вказаної правої норми є захист інтересів іпотекодавця шляхом унеможливлення подвійного стягнення з нього заборгованості після позасудового врегулювання.
Ухвалою від 26 грудня 2019 року Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Ухвалою від 25 лютого 2020 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справу № 916/3146/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.