Постанова
Іменем України
17 березня 2020року
м. Київ
справа №607/4793/16-к
провадження № 51-10404км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М.С.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Янковича І.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сорськ Усть-Абаканського району РФ, мешканця м. Тернопіль, раніше неодноразово судимого, останнього разу: вироком Богунського районного суду м. Житомира від 01 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187, ст. 395 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна;
- ст. 395 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 01 вересня 2017 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Згідно з вироком,ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, 28 квітня 2015 року, близько 21 години 20 хвилин, перебуваючи у приміщенні сауни " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що в АДРЕСА_1, маючи на меті вступити з ОСОБА_2 у статеві зносини, незважаючи на відсутність добровільної згоди потерпілої та її активний фізичний опір, застосував до неї фізичне насильство та зґвалтував.
Крім цього, ОСОБА_1, того ж дня, близько 23 години 15 хвилин, розбив вікно продуктового магазину " ІНФОРМАЦІЯ_13 ", що на АДРЕСА_2, проник в середину зачиненого магазину, де, використовуючи гострий предмет, схожий на розбиту скляну пляшку, приставив його до шиї продавця ОСОБА_3, яка перебувала в магазині і, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я останньої, вимагав у неї грошові кошти, але отримав відмову через їх відсутність у касі. У цей час ОСОБА_1 був помічений свідком ОСОБА_4 та почав втікати, відкрито викравши з прилавку дві пляшки вина, загальною вартістю 80 гривень.
Також, ОСОБА_1, якому 26 березня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців з застосуванням відповідних обмежень, 29 квітня 2015 року, будучи належним чином ознайомленим про встановлення йому адміністративного нагляду за місцем постійного проживання ( АДРЕСА_3 ), умисно самовільно без поважних причин, з метою ухилення від адміністративного нагляду залишив місце свого проживання без дозволу, не повідомляючи працівників Тернопільського MB УМВС України в Тернопільській області та виїхав за межі Тернопільської області.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати як вирок суду першої інстанції, так і ухвалу апеляційного суду, а провадження за ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК закрити. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про доведеність його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 зазначає про істотні порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, а саме положень ст. 412 КПК, оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що тягне за собою порушення їх права та скасування судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Захисник Янкович І.Є. підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та просив задовольнити її у повному обсязі.
До початку розгляду кримінального провадження по суті від потерпілої ОСОБА_5 до касаційного суду надійшло клопотання (ВХ №6355/0/170-20 від 16.03.2020), в якому вона просить залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення щодо нього без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить із обставин, встановлених у вироку.
Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 не оскаржується доведеність його винуватості, кваліфікація його дій та призначення покарання за ст. 395 КК, з огляду на що касаційний суд не перевіряє рішення судів в цій частині.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про недоведеність вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК, то вони є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.