Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 344/14965/13-ц
провадження № 61-10963св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної виконавчої служби України, Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у складі судді Коренюк А. М., постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України), Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві(далі - Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮу м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - ГУ ДКЗ України в м. Києві) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2003 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення, яке набуло законної сили 22 жовтня 2003 року, у цивільній справі про захист трудових прав позивача. На виконання вказаного рішення видано чотири виконавчих листи: про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення суми коштів за час вимушеного прогулу, стягнення суми коштів на відшкодування моральної шкоди.
Проте, Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві рішення суду у примусовому порядку не виконується протягом більше ніж 14 років. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2014 року, яка набула законної сили, бездіяльність ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві по чотирьом виконавчим листам та по його чотирьом зверненням з цього приводу визнана неправомірною. Окрім того, рішення, яке набуло чинності 14 серпня 2014 року, і ним звернуто до виконання, також не виконуються на протязі чотирьох років по виконавчим листам № 2-557, виданим Дарницьким районним судом м. Києва 22 травня 2014 року по справі за його позовом до ТОВ "Компанія Інкомед" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення та затримки видачі трудової книжки, стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Позивач, вказуючи на неправомірне нездійснення протягом тривалого часу фактичного невиконання рішення суду, зазначає про неможливість ним реалізувати свої трудові права (працевлаштуватись) унаслідок невидачі йому трудової книжки, втрату ним своєї ділової репутації та професійних здібностей, що в свою чергу також спричинило настання негативних наслідків у приватному житті та самозабезпеченні.
Матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що її розмір визначається загальною сумою грошових коштів, які підлягають стягненню на його користь з боржника на підставі двох виконавчих листів: № 2-30 від 26 серпня 2003 року та № 2-557 від 22 травня 2014 року, які перебувають на виконанні у виконавчій службі, й становлять загальну суму 194 952,58 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві: 194 952,58 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади на протязі останніх понад 13 років; 33 000 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України, відкритого в установленому законом порядку в Державній казначейській службі України.
В решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди мотивоване наявністю рішення суду, яким встановлений факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 бездіяльністю державного виконавця.При цьому, суд зазначив, що визначена сума є достатньою для відновлення морального стану позивача за наслідками неправомірної бездіяльності державного виконавця по виконанню рішення суду щодо захисту порушеного трудового права ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні вимог позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що така вимога позивача є безпідставною, оскільки в цьому випадку буде допущене подвійне стягнення боргу, що не узгоджується із положенням про відшкодування матеріальної шкоди, визначеними статями 22, 1166 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено.
Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 4 200 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі, виходячи із характеру, обсягу та тривалості заподіяних позивачу моральних страждань унаслідок установлених судовим рішенням неправомірних дій та бездіяльності Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, є достатнім для відновлення втрат немайнового характеру, викликаних зазначеними неправомірними діями та бездіяльністю Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, є розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4 200 грн, у зв`язку із цим дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд зазначив, що таких розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості.
Апеляційний суд зазначив, що в іншій частині висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності Держави Україна в особі Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, по 4 виконавчим листам суду першої інстанції № 2-30 від 07 травня 2004 року, по 4 зверненням ОСОБА_1 до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 22 липня 2013 року, від 16 вересня 2013 року, від 30 жовтня 2013 року, від 23 грудня 2013 року, та по 2 виконавчим листам суду першої інстанції №2-557 від 22 квітня 2015 року, два рішення суду першої інстанції по трудовим спорам № 2-30 від 26 серпня 2003 року та № 2-557 від 22 травня 2014 року, що набрали законної сили з 22 жовтня 2003 року та з 14 серпня 2014 року відповідно, залишаються невиконаними і на теперішній час (на день подання цієї скарги), тобто, на протязі останніх понад 15 років.
На думку заявника, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судами залишено поза увагою приписи частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4.
У липні 2019 року Дарницький РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав жодних доказів того, що йому через невиконання рішення суду була завдана моральна шкода.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення касаційну скаргу Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 18 червня 2019 року, від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
07 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія "Інкомед" про зміну формулювання в наказі про звільнення, про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення суми заборгованості заробітної плати та за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди, позовні вимоги задоволено й вирішено: зобов`язати ТОВ "Компанія "Інкомед" видати ОСОБА_1 трудову книжку; стягнути з ТОВ "Компанія "Інкомед" на користь ОСОБА_1 432,29 грн заборгованості по заробітній платі, 12 591,65 грн - середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 12 250 грн - на відшкодування моральної шкоди.
На виконання вищевказаного рішення суду 07 травня 2004 року Дарницьким районним судом м. Києва видано 4 виконавчі листи № 2-30/2003, які позивачем (стягувачем) звернуто до виконання.
Виконавчі дії по виконанню виконавчих листів були неефективними, рішення суду не виконувалось, своєчасно і в повному обсязі виконавчі дії не вчинялись, що стало наслідком численних (усних та письмових) звернень з цього приводу ОСОБА_1 до Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (ВДВС Дарницького районного управління юстиції в м. Києві).
Ухвалою Дарницького районною суду м. Києва від 17 березня 2014 року частково задоволена скарга ОСОБА_1, визнано неправомірною бездіяльність ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві по 4 виконавчим листам Дарницького районного суду м. Києва № 2-30 від 07 травня 2004 року та по чотирьом зверненням скаржника до ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 22 липня 2013 року, від 16 вересня 2013 року, від 30 жовтня 2013 року, від 23 грудня 2013 року.