ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
справа № 655/566/18
провадження № 51-5612км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року постановлену в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230000000254, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Горностаївського районного суду Херсонської області від 08 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 286 КК - на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК - на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку 24 червня 2018 року приблизно о 21:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 ЗНГ (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись в с. Каїри Горностаївського району Херсонської області по вул. Таврійська зі сторони вул. Кооперативна в напрямку провулку Козацький, поблизу житлового будинку 51, порушив вимоги п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, а саме: відволікся від керування транспортним засобом, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась в попутному напрямку по правому краю проїзної частини із дитячим візком, в якому знаходилась малолітня ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 і малолітня ОСОБА_3 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть.
Крім того, ОСОБА_1, скоївши вищевказане ДТП, маючи реальну можливість впевнитись у тому, що ОСОБА_2 і малолітня ОСОБА_3 перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав вимоги пункту 2.10 (а), (г) ПДР, не залишився на місці події, а поїхав на автомобілі, не надавши допомогу потерпілим, внаслідок чого від заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла на місці події, а ОСОБА_2 померла у лікувальному закладі.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 25 вересня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи наведене прокурор указує на те, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок суду першої інстанції, належним чином не врахував характеру і обсяг допущених засудженим грубих порушень ПДР, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, наслідків, які настали в результаті вчинення ОСОБА_1 ДТП, а саме смерті двох людей, серед яких малолітня дитина, поведінки засудженого після злочину, який з місця події зник, не надавши допомоги потерпілим. Також, з огляду на викладене, прокурор вважає, що і посилання судів на обставину, що пом`якшує покарання засудженого - щире каяття, є безпідставним. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження суми, яка була відшкодована засудженим потерпілій, оскільки у справі наявна лише розписка потерпілої про відсутність у неї претензій до засудженого. При цьому прокурор вважає, що думка потерпілої щодо призначення засудженому покарання не є вирішальною в цьому питанні.
Позиції учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.