Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 566/1267/18
провадження № 51-6285км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Драгана В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 16 травня 2019 року і ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180160000365, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 18 жовтня 2016 року вироком Млинівського районного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 16 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 серпня 2018 року о 18:00, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на протиправне збагачення за рахунок чужого майна, користуючись відсутністю власника, прийшов на територію господарства ОСОБА_2, що розташоване на
АДРЕСА_2 , без дозволу власника зайшов в приміщення літньої кухні даного господарства та з морозильної камери, яка там знаходилася, дістав шматок мороженого м`яса свинини вагою приблизно 2 кг, вартістю 280 грн, проте, його помітила
ОСОБА_2 , яка повернулася в своє господарство та зайшла в приміщення літньої кухні.
Усвідомлюючи, що його неправомірні дії помічені ОСОБА_2, з метою досягнення свого злочинного наміру, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, завдав шматком мороженого м`яса один удар в голову
ОСОБА_2 від чого остання впала на землю. Після чого залишив приміщення літньої кухні та покинув територію господарства потерпілої, а відкрито викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 280 гривень.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як наслідок, безпідставну кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині кваліфікації дій засудженого та призначеного останньому покарання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевим та апеляційним судом безпідставно не взято до уваги показання засудженого про те, що останній неодноразово допомагав потерпілій по господарству та зайшов на територію її господарства без наміру на викрадення чужого майна. Умисел на викрадення майна потерпілої у нього виник в момент його перебування в приміщенні літньої кухні потерпілої, а викраденим майном засуджений не розпорядився на власний розсуд, оскільки не виніс його з приміщення літньої кухні. У зв`язку з наведеним, на думку захисника, засуджений вчинив замах на грабіж не поєднаний з проникненням у приміщення, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3
ст. 186 ККУкраїни, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, судами належним чином перевірялися доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, а також поєднаний з проникненням в приміщення, тобто за ч. 3 ст. 186 КК України, що були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. Так, судами зроблені правильні висновки про те, що засуджений розпочав свої дії як таємне викрадення майна з морозильної камери, яка знаходилась в приміщенні літньої кухні господарства потерпілої, надалі він був викритий потерпілою ОСОБА_2, яка зайшла в дане приміщення. Після чого, ОСОБА_1 завдав шматком мороженого м`яса один удар в голову ОСОБА_2 від чого остання впала на землю. В подальшому засуджений втік з викраденим майном з місця події, утримуючи його при собі. При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що його злочинні дії вже були викриті.