Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 362/6495/18
провадження № 61-20686св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
за касаційною скаргою адвоката Романюк Марини Валеріївни як представника ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2019 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 39 513,11 дол. США, 7 500 євро позики та 3% річних від простроченої суми заборгованості за період із 11 жовтня 2016 року по 01 листопада 2018 року в сумі 2 632 дол. США, та 464 євро.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 10 грудня 2013 року між сторонами укладено договір позики у вигляді письмової розписки, за умовами якого відповідач отримала від неї позику в сумі 44 800 дол. США і 7 500 євро на строк до 10 жовтня 2016 року.
У визначений у розписці строк, відповідач повернула лише частину грошей, а саме: 10 березня 2015 року ОСОБА_2 повернула частину боргу в розмірі 3 000 грн, що еквівалентно 138,02 дол. США; 10 квітня 2015 року - 2 500 грн, що дорівнює 96,01 дол. США; 14 липня 2015 року - 50 дол. США; 07 жовтня 2017 року - 26 700 грн, що дорівнює 996, 28 дол. США; 10 листопада 2017 року - 26 665 грн, що дорівнює 1 004,01 дол. США; 23 січня 2018 року - 28 950 грн, що дорівнює 1 002,57 дол. США; 10 березня 2018 року - 1 000 дол. США, 18 квітня 2018 року - 1 000 дол. США, а всього 5 286,89 дол. США .
На звернення позивача від 18 серпня 2014 року про необхідність повернення процентів за користування позикою, ОСОБА_2 направила відповідь, де визнала наявність боргу за розпискою, натомість була незгодна із визначеними позивачем процентами .
З урахуванням статті 625 ЦК України позивач просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 04 квітня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41 131,44 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 квітня 2019 року еквівалентно 1 113 885,50 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 964 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 квітня 2019 року еквівалентно 242 482,33 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач не у повному обсязі виконала свої зобов`язання за договором позики від 10 грудня 2013 року, а тому стягненню підлягає залишок позики та 3 % річних за неналежне виконання зобов`язання за розпискою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 08 жовтня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, підстави для скасування рішення відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 14 листопада 2019 року до Верховного Суду, адвокат Романюк М. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки вони ухвалені при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги не усунув порушення вимог процесуального законодавства судом першої інстанції щодо забезпечення доказів, але й допустив порушення норм процесуального права для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач не визнає як доказ документ-розписку, складену від імені ОСОБА_2 10 грудня 2013 року, за безгрошовістю, документ складений іншою особою, тому необхідно проведення експертизи, крім того сам документ містить певні вади, та й суд оцінюючи розписку не повно оцінив її зміст.
Правовідносини позики, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали бути врегульовані договором позики, а не розпискою. Окрім того, у самій розписці від 10 грудня 2013 року сторони вказують, що грошові кошти передаються "за договором позики", тобто окрім розписки мав бути договір позики. Сама по собі розписка підтверджувала б безпосередній факт передачі грошових коштів у позику при наявності договору.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, але виконати зобов`язання мають у національній валюті.
28 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Самофала В. І. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що відповідач фактично затягує стягнення боргу, факт наявності якого ОСОБА_2 визнала ще у суді першої інстанції як у письмовій формі (вказавши визнання боргу у відзиві на позов), так і усно під час судового засідання в суді першої інстанції (що зафіксовано на звукозаписі судового засідання).
Суди попередніх інстанцій вірно встановили всі обставини, дали їм належну правову оцінку та ухвалили законне і обґрунтоване рішення.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак жодних обґрунтувань неможливості подання доказів у суді першої інстанції при розгляді справи скаржник не надає, в тому числі щодо необхідності призначення судової почеркознавчої експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
11 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
10 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді розписки, за умовами якого відповідач отримала у позивача грошові кошти в сумі 44 800 дол. США і 7 500 євро та зобов`язалася повернути позику у строк до 10 жовтня 2016 року.
ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором частково виконувала, а саме: 10 березня 2015 року повернула 3 000 грн; 10 квітня 2015 року - 2 500 грн; 14 липня 2015 року - 50 дол. США; 07 жовтня 2017 року - 26 700 грн; 10 листопада 2017 року - 26 665 грн; 23 січня 2018 року - 28 950 грн; 10 березня 2018 року - 1 000 дол. США; 18 квітня 2018 року - 1 000 дол. США; 07 лютого 2019 року - 1 000 дол.
Вказані обставини сторони в судовому засіданні визнали і не оспорили.
З урахуванням офіційного курсу гривні до долару США сума грошових коштів, що повернуті відповідачем позивачу як частина боргу за укладеним між ними договором позики від 10 грудня 2013 року, складає 6 297,56 дол. США, тобто сума невиконаного відповідачем зобов`язання за основним боргом складає 38 502,44 дол. США та 7 500 євро.
Загальна сума 3 % річних за усіма періодами заборгованості в частині боргу за
позикою у валюті доларах США становить 2 629 дол. США та 464 євро за період прострочення з 11 жовтня 2016 року по 02 листопада 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.