Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 137/1649/17
провадження № 61-26969св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Літинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, кредитна спілка "Фортеця",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області в складі судді Гопкіна П. В., від 08 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області в складі суддів Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Матківської М. В., від 14 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зняття арешту з нерухомого майна, заінтересовані особи: Літинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - ДВС), КС "Фортеця".
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 жовтня 2010 року відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області з неї та інших осіб було солідарно стягнуто на користь КС "Фортеця" борг за кредитним договором в сумі 79 153,13 грн, видано виконавчий лист та згодом відкрито виконавче провадження. Заявник зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження, яке було відкрито 13 грудня 2010 року від ДВС їй направлено не було, та відповідно про вчинення виконавчих дій їй не було відомо.
Після смерті батька - ОСОБА_2, заявник прийняла спадщину та при намаганні вирішувати питання про її оформлення отримала інформацію з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна від 02 листопада 2017 року про те, що ДВС накладено арешт на все нерухоме майно, що належить заявнику. На запит від ДВС отримано відповідь, про те, що виконавцем провадження знищено у зв`язку зі спливом строку.
Враховуючи те, що державний виконавець наклав арешт в рамках виконавчого провадження на належне заявнику все нерухоме майно, однак у 2011 році провадження завершено та згодом знищено через закінчення строку зберігання, заявник вважає, що це свідчить про те, що виконавче провадження закінчено та її статус, як боржника у виконавчому провадженні, відсутній.
Тому заявниця просила визнати бездіяльність ДВС неправомірною та зобов`язати ДВС ухвалити постанову про зняття арешту з належного їй нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року в задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щов Літинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 23252535 з примусового виконання виконавчого листа № 2-221, виданого Літинським районним судом Вінницької області про солідарне стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 на користь КС "Фортеця" боргу на загальну суму 80 627,63 грн. 27 лютого 2012 року ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю майна і доходів у боржника - ОСОБА_1 12 лютого 2016 року виконавче провадження відносно ОСОБА_1 де стягувачем являється КС "Фортеця" знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання. Законодавець надає вичерпний перелік випадків зняття арешту, який накладений у виконавчому провадженні, зокрема і випадок, коли виконавче провадження є закінченим. Однак, повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна і доходів у боржника, а також знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є згідно вимог закону закінченням виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржниці, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні скарги. Суди не застосували Закон України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції станом на момент вчинення виконавчих дій. Суд апеляційної скарги помилково вказав на те, що я не зверталась до ДВС із заявою щодо зняття спірного арешту, оскільки скаржниця має право на захист своїх прав у судовому порядку. Суди помилково залучили до участі у даній справі державного виконавця Іванцову Л. П.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
30 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно даних єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в Літинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 23252535 з примусового виконання виконавчого листа № 2-221, виданого Літинським районним судом Вінницької області про солідарне стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 на користь КС "Фортеця" боргу в сумі 80 627,63 грн, боржником у якому є скаржниця - ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця від 13 грудня 2010 року накладено арешт на все нерухоме майно власником якого є ОСОБА_1
30 травня 2011 року була винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 8 062,76 грн.
27 лютого 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції на момент вчинення відповідної виконавчої дії (тут і далі - у відповідній редакції), у зв`язку з відсутністю майна і доходів у боржника.
12 лютого 2016 року через закінчення строків зберігання знищено виконавче провадження відносно ОСОБА_1 де стягувачем є КС "Фортеця".
Боржниця ОСОБА_1 не сплатила борг, стягнутий судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також інші платежі, передбачені законом для виконання судового рішення.
Постанова про арешт майна боржниці не скасована.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, які ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 383 ЦПК України в редакції 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічна норма передбачена статтею 447 ЦПК України в новій редакції.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 ЗУ "Про виконавче провадження").
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (частина перша статті 28 ЗУ "Про виконавче провадження").