Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1458/11
провадження № 61-37284св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня
2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення літ. О-2 загальною площею 204,1 кв. м та житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 кв. м, житловою площею 38,9 кв. м, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 без акта введення в експлуатацію.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 липня 2011 року доповнено рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 червня 2011 року. Анульовано право власності на нежитлові будівлі сараї лі. Ж, З, погреб літ. М-1, що належить міській раді на підставі рішення виконкому Кіровського району м. Дніпропетровська
від 16 серпня 1960 року № 818 та виключено реєстраційний запис в КП МБТІ, зареєстрований в реєстровій книзі за № 9, запис № 3 від 04 жовтня 1961 року.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня
2011 року, додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2011 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року залишено без змін.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року йому стало відомо, що в провадженні Кіровського районного суду
м. Дніпро знаходиться справа № 203/2672/16-ц за позовом ОСОБА_6,
ОСОБА_2 , до матеріалів якого було додано випис із актів земельної реєстрації на земельну ділянку в АДРЕСА_1, з якого убачається, що земельна ділянка була надана в користування під садибу Дніпропетровським міськкомунгоспом
13 жовтня 1992 року. Рішенням виконкому Кіровської райради депутатів
від 09 серпня 1955 року № 841 було надано дозвіл на будівництво гаража громадянину ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, тобто будівництво здійснено на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети. Однак, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, до експлуатації не прийнято, в установленому законом порядку не зареєстровано, а земельна ділянка під забудоване нерухоме майно йому не передавалося. Крім того, як на нововиявлену обставину заявник посилався на висновок будівельно-технічного обстеження від 17 липня 2017 року № 95/17, відповідно до якого визначено, що самочинно побудовані та переобладнані приміщення відповідають будівельним та вимогам діючих норм.
З огляду на те, що результати переобладнання будівель літ. О-2 та літ. П-2 за адресою: АДРЕСА_1 не суперечать вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, та не підпадають під ознаки, визначені статтею 376 ЦК України, заявник просив переглянути рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 20 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове судове рішення, яким виключити з мотивувальної частини посилання на те, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, земельна ділянка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку йому не надавалась, будівництво здійснено з порушенням норм і правил.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 20 жовтня 2014 року залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду від 20 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами, суд виходив із того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини 2 статті 367 ЦПК України 2004 року. Крім того, ОСОБА_1 пропущений трирічний строк звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки судове рішення, яке просить переглянути заявник було ухвалено 20 жовтня 2014 року, тоді як з відповідною заявою він звернувся лише 15 листопада 2017 року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким виключити з мотивувальної частини посилання на те, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, земельна ділянка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку йому не надавалась, будівництво здійснено з порушенням норм і правил, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд під час розгляду його заяви про перегляд рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами не надав належної правової оцінки наданим ним доказам, не звернув увагу, що зазначені ним обставини, не були і не могли бути відомі йому під час перегляду рішення місцевого суду в апеляційному порядку, а тому дійшов помилкового висновку, що зазначені обставини не є нововиявленими.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Наведені в заяві ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, оскільки не відповідають дійсності, не підтвердженні належними та допустимими доказами, та грунтуються на його власних припущеннях. Доводи заяви та касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та оскарження рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року, правильність та законність якого вже встановлена судом касаційної інстанції.
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від
ОСОБА_1 , у якій він підтримав вимоги касаційної скарги.
Рух касаційного провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.