Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 645/4665/17
провадження № 61-39450ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне науково-виробниче підприємство "Об`єднання Комунар",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П.,Кругової С. С., Маміної О. В.
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 2011 року він був призначений на посаду помічника заступника директора державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар", а з травня 2016 року переведений на посаду керівника комплексу ОЗК "Срібний бір". В жовтні
2017 року, після лікарняного, його було повідомлено про звільнення з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач вважав, що звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності, він має переважне право на залишення на роботі, так як є інвалідом 2 групи, вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки при його звільненні не було дотримано норм чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення і поновити його на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2018 року у складі судді Шарка О. П. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ДНВП "Об`єднання Комунар" № 1102-к
від 19 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1102-к від 19 вересня 2017 року відбулось в період тимчасової непрацездатності позивача, що суперечить частині третій статті 40 КЗпП України. При розгляді подання роботодавця первинною профспілковою організацією ДНВП "Об`єднання Комунар" порушено приписи статті 43 КЗпП України, статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки питання про надання згоди на звільнення відповідача розглядалось у відсутність позивача, розгляд питання не був відкладений до наступного засідання для повторного виклику працівника. Також працівнику не було запропоновано вакантні посади.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2018 року апеляційну скаргу державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду
м. Харкова від 19 лютого 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" про поновлення на роботі відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, залишив поза увагою, що листок непрацездатності виданий позивачу госпіталем ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області" з 20 вересня 2017 року, проте як позивач був звільнений 19 вересня 2017 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідач дотримався норм законодавства в частині повідомлення позивача про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяця, отримання згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору. ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади, останній згоди на їх зайняття не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суди залишили поза увагою, що розгляд профспілковою організацією питання про надання згоди на звільнення відбувався без його участі, 19 вересня 2017 року він був оглянутий лікарем та отримав направлення на стаціонарне лікування, а з 20 вересня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні, роботодавець не запропонував йому наявні на підприємстві посади та не забезпечив дотримання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу державне науково-виробниче підприємство "Об`єднання Комунар" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ураховуючи те, що триває стадія попереднього розгляду, під час якої судове засідання не проводиться, повідомлення учасників не передбачено
ЦПК України, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про виклик у судове засідання відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на державному науково-виробничому підприємстві "Об`єднання Комунар" з 16 червня 2011 року на посаді помічника заступника генерального директора в канцелярії.
Позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
04 травня 2016 року був переведений на посаду директора комплексу в ОЗК "Срібний бір", на якій працював до звільнення.
01 березня 2017 року відповідачем видано наказ № 66 "Про скорочення штату і чисельності працівників ДНВП "Об`єднання Комунар", відповідно до якого згідно з наказом по ДНВП "Об`єднання Комунар" від 01 лютого 2017 року № 41 "Про внесення змін до структур відокремлених філій та структурних підрозділів ДНВП "Об`єднання Комунар" і скорочення штату працівників" та на підставі службових записок керівників підрозділів вирішено скоротити чисельність і штат працівників згідно з додатком до цього наказу та доручено керівникам структурних підрозділів відповідно до цього наказу персонально попередити працівників, посади (професії) яких скорочуються, не пізніше двох місяців до майбутнього звільнення. В додатку до цього наказу, крім інших, вказано і посаду директора комплексу ОЗК "Срібний бір".
Відповідачем надано персональне попередження про вивільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України від 06 березня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 попереджається про те, що займана ним посада директора комплексу ОЗК "Срібний бір" підлягає скороченню, та в зв`язку з наступним вивільненням адміністрація пропонує йому іншу роботу - начальника відділу № 23. Між тим, від підпису про ознайомлення із зазначеними відомостями ОСОБА_1 відмовився.
Згідно акту від 06 березня 2017 року, складеного начальником соціально-побутової служби, директор комплексу ОЗК "Срібний бір" в присутності трьох осіб був ознайомлений з персональним попередженням про вивільнення посади директора комплексу ОЗК "Срібний бір" відповідно до наказу по ДНВП "Об`єднання Комунар" від 01 березня 2017 року № 66 та відмовився від підпису в персональному попередженні.
Згідно акту від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника бюро юридичного управління відділу 26, згідно акту від 03 липня 2017 року позивачу було запропоновано посаду юрисконсульта першої категорії юридичного управління 026, згідно акту від 18 вересня 2017 року позивачу було запропоновано посаду юрисконсульта першої категорії юридичного управління 026. На зазначені пропозиції ОСОБА_1 не пристав, обговорювати їх відмовлявся.
Роботодавець неодноразово звертався до профспілкового комітету за наданням згоди на звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідачем надано подання на звільнення директора комплексу ОЗК "Срібний бір" від 18 квітня 2017 року та повідомлення профспілкової організації від 19 квітня 2017 року про запрошення позивача на засідання профкому на 25 квітня 2017 року. Також надано подання на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України від 10 травня 2017 року та акт від 06 червня 2017 року про те, що ОСОБА_1 був запрошений на засідання профкому на 07 червня 2017 року.
Роботодавцем було подано подання на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України директора комплексу ОЗК "Срібний бір" від 22 червня 2017 року та
від 18 вересня 2017 року. Згідно повідомлень профспілкової організації
від 31 серпня 2017 року про запрошення на засідання профкому на 18 вересня 2017 року на 9:00 год, від 18 вересня 2017 року про запрошення на засідання профкому на 18 вересня 2017 року на 10:30 год ОСОБА_1 був запрошений на засідання профкому на 18 вересня 2017 року.
Відповідно до постанови первинної профспілкової організації
ДНВП "Об`єднання Комунар" від 18 вересня 2017 року, протокол № 132, надано згоду на звільнення директора комплексу ОЗК "Срібний бір" ОСОБА_1
18 вересня 2017 року було складено записку про припинення трудового договору відносно ОСОБА_1, однак останній для її отримання не з`явився.
Наказом ДНВП "Об`єднання Комунар" № 1102-к від 19 вересня 2017 року директора комплексу ОЗК "Срібний бір" ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штатів за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 19 вересня 2017 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою-другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.