Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 592/11401/16-ц
провадження № 61-41290св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора Сумської області Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 05 квітня 2018 року в складі судді Князєва В. Б. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 червня 2018 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І.,
Біляєвої О. М., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора Сумської області Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання права власності на частину домоволодіння та земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до умов якого заповіла ОСОБА_1
41/100 частин, а ОСОБА_2 59/100 частин житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями на АДРЕСА_1 . Разом з тим, ОСОБА_3 12 грудня 2006 року подарувала ОСОБА_1 48/100 частин земельної ділянки, житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями на АДРЕСА_1 . Отже, розмір спадкової маси змінився, проте частки, визначені у заповіті, залишилися незмінними.
Вказував, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне останній майно, тобто на 52/100 частин домоволодіння та земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Отже, сторони у справі повинні успадкувати вказане майно пропорційно часток, вказаних у заповіті, а саме:
ОСОБА_1 - 21/100 часток зазначеного майна, а ОСОБА_2 - 31/100 цього майна.
ОСОБА_2 звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку
з тим, що склад спадщини було змінено внаслідок укладення вищевказаного договору дарування. Крім того, ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про тлумачення заповіту, проте у задоволенні вказаного позову було відмовлено. У подальшому (13 грудня 2013 року) ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 52/100 частин житлового будинку та 52/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Вважав, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане
ОСОБА_2 з порушенням закону, після відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 зазначав, що спадкування повинно відбутися з урахуванням зменшення частки спадкодавця у праві власності, тому він має право на 21/100 частин вищевказаного майна, а спірне свідоцтво порушує його права та інтереси.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, видане
ОСОБА_2 13 грудня 2013 року, на 52/100 частин житлового будинку і надвірних будівель на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, видане
ОСОБА_2 13 грудня 2013 року, на 52/100 частин земельної ділянки на
АДРЕСА_1 ;
- визнати за ним право власності на 41/100 частин спадкового майна, що становить 21/100 частин від домоволодіння на
АДРЕСА_1 , до складу якого входить: у житловому будинку "А-1" кімната
"1-5" площею 11,2 кв. м, кімната "1-6" площею 18,1 кв. м, коридор "1-3", площею 3,9 кв. м; у житловій прибудові "а-1" кухня "1-1" площею 7,6 кв. м, сіни "а1", частина погребу "Д", убиральня "У", частина огорожі № 1-2, за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;
- визнати за ним право власності на 41/100 частин спадкового майна, що становить 21/100 частин земельної ділянки на
АДРЕСА_1 від загальної площі 0,06 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, (присадибна ділянка), у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавцем нового заповіту оформлено не було, отже її воля не змінилася, а всі приміщення, які вона заповіла позивачу, були подаровані останньому, тому в цій частині заповіт виконанню не підлягає. Таким чином видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 52/100 частин житлового будинку і надвірних будівель та 52/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 (на майно, яке вказано у заповіті у вигляді окремих його часток та не охоплюється договором дарування) не суперечить вимогам закону і не порушує права ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що з договору дарування від 12 грудня 2006 року вбачається, що перелік конкретних житлових приміщень, які ОСОБА_3 бажала за заповітом передати ОСОБА_1, повністю співпадає з приміщеннями, переданими йому в дар за договором дарування (за винятком кімнати "1-4" площею 5,6 кв. м у житловому будинку " А -1" на
АДРЕСА_1 та сараю "Е").
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2 від 13 грудня 2013 року, державним нотаріусом не було включено у свідоцтво кімнату "1-4" площею 5,6 кв. м у житловому будинку " А -1" на АДРЕСА_1 та сарай "Е", оскільки вказану кімнату та сарай спадкодавець подарувала ОСОБА_1 за договором дарування.
Видаючи оспорювані свідоцтва, нотаріус обґрунтовано виходив з переліку майна, що заповідалося відповідачу та перебування цього майна у власності спадкодавця на час смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на час відкриття спадщини спадкове майно складалося з 52/100 частин житлового будинку і надвірних будівель, а також 52/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Коло спадкоємців заповідачем не змінювалось, розмір часток спадкоємців у спадковому майні згідно із заповітом повинен становити для ОСОБА_2
59 %, а для ОСОБА_1 41 %.
Тобто, відповідно до умов заповіту ОСОБА_2 належить 59 % від 52/100 частин житлового будинку і надвірних будівель, а також 59 % від 52/100 частин земельної ділянки, а ОСОБА_1 - 41 % від 52/100 частин житлового будинку і надвірних будівель, а також 41 % від 52/100 частин земельної ділянки.
Разом з тим, нотаріус безпідставно видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно, чим порушив права та законні інтереси позивача, який не був усунутий у визначений законом спосіб від спадщини.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що у заповіті спадкодавець чітко визначила приміщення, які повинен успадкувати кожен спадкодавець. Визначені у заповіті для позивача приміщення були подаровані останньому, тобто він набув на них право власності за життя ОСОБА_3, проте вказана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідача права на спадкування конкретно визначених у заповіті приміщень, які не є предметом договору дарування.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
23 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 належали земельна ділянка площею 0,06 га і житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями на АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту від 30 травня 2003 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті належний їй житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями на АДРЕСА_1 заповіла наступним чином:
- ОСОБА_2 у житловому будинку "А-1" кімнату "1-4" площею 5,6 кв. м; кімнату "1-5" площею 11,7 кв. м; кімнату "1-6" площею 18,1 кв. м; коридор "1-3" площею 3,9 кв. м; з житлової прибудови "А1-1" кухню "1-1" площею 8,6 кв. м, сіни "а1", 1/2 частину погребу "Дпр", сарай під літерою "Е", туалет під літерою "У", 1/2 частину паркану, що відповідно до визначення ідеальної долі домоволодіння становить 59 %;
- ОСОБА_1 у житловій прибудові "А1-1" кімнату "1-2" площею
14,8 кв. м; кухню "1-7" площею 8,5 кв. м; тамбур "а2", сарай "Б", 1/2 частину погребу "Дпр" та 1/2 частину паркану, що становить 41 % відповідно до визначення ідеальної долі домоволодіння.