Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 541/2898/18
провадження № 61-1760св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у складі судді Городівського О. А. від 23 жовтня
2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., від 19 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки.
В обґрунтування свого позову зазначила, що 13 листопада 2016 року
між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори дарування будинку та земельної ділянки внаслідок помилки, яка проявилася у неправильному сприйнятті нею фактичних обставин правочинів, що в свою чергу вплинуло на її волевиявлення під час укладення договорів дарування замість договору довічного утримання.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати недійсним договір дарування серія НВІ № 176944-176947 від 13 листопада 2016 року будинку з господарськими спорудами № 9 (житловий будинок загальною площею 82, 2 кв. м, погреб з шийкою, сарай-прибудова, сарай-літня кухня, сарай-прибудова, сарай-прибудова, гараж, сарай-прибудова, вбиральня та споруд) по АДРЕСА_2 , а також визнати недійсним договір дарування серія НВІ № 176948-176951 від 13 листопада 2016 року земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0806 га, кадастровий номер 5310900000:560:050:0087, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для визнання договорів дарування недійсними, оскільки при укладенні договорів дарування від 13 листопада 2016 року сторонами були дотримані всі вимоги діючого законодавства, текст договору викладено чітко, однозначно, без можливості іншого розуміння його змісту, договір було підписано сторонами за доброю волею.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи
в позові суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що ОСОБА_1 була присутня при посвідченні нотаріусом оспорюваних нею договорів, ознайомлена з їх змістом, не мала ніяких фізичних чи психічних вад, які б перешкоджали їй ознайомитися з текстом договору, про що свідчить її підпис в оспорюваних договорах, не була позбавлена можливості прочитати договори перед їх підписанням, з`ясувати правові наслідки правочинів та обов`язки сторін, передбачені договорами, зокрема, щодо визначення чи не визначення в них обов`язку здійснення відповідачами догляду за ОСОБА_1, і у разі непогодження з умовами договорів, позивач не була позбавлена права відмовитися від підписання договорів від 13 листопада 2016 року, або відкласти їх підписання
до з`ясування інформації чи уточнення їх змісту, тому заявлені позовні вимоги на підставі статті 229 ЦК України визнані такими, що задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2019 року
та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статті 229 ЦК України, не врахували правову позицію Верховного Суду, а також того, що на момент укладення спірних правочинів позивач була у похилому віці, страждала на хронічні захворювання, за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та погодилась на передачу нерухомого майна у власність синам за умови її довічного утримання, тобто помилилась у правовій природі укладених нею правочинів.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовано зміст прав та обов`язків сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на необхідність врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 369/11060/16-ц, вважає безпідставним, оскільки обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи, рішення у якій оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами позивача ОСОБА_1, 1935 року народження.
Згідно свідоцтва про право власності за законом від 18 жовтня 2016 року серії НОМЕР_1 (спадкова справа № 222/2014) ОСОБА_1 отримала
у спадок після померлого чоловіка ОСОБА_6 житловий будинок
АДРЕСА_2 . Інші спадкоємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 відмовились від спадщини на користь матері.
27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала у спадок після померлого чоловіка ОСОБА_6 земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0806 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:050:00087. Інші спадкоємці ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_7 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_1 ..
У подальшому, 13 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та її синами
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку
з господарськими спорудами АДРЕСА_2 .
13 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір дарування, предметом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0, 0806 га, кадастровий номер 5310900000:50:050:0087.
Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Ряжко О. В. та зареєстровані в реєстрі
за № 811 та № 812 відповідно.
Згідно з пунктом 1 вказаних договорів дарувальник подарувала,
а обдаровані прийняли у дар в рівних частках (по 1/2 частці кожний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2, розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,0806 га з кадастровим номером 5310900000:50:050:0087. Також дарувальник подарувала, а обдаровувані прийняли у дар в рівних частках
(по 1/2 частці кожний) земельну ділянку, площею 0,0806 га з кадастровим номером 5310900000:50:050:0087, яка розташована по АДРЕСА_2 .
У відповідності до пунктів 7, 8 договорів дарування сторони стверджують,
що договір не укладається під впливом тяжких для дарувальника обставин; сторони договору не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним
і усвідомленим й відповідає їх внутрішній волі; договір не приховує іншого правочину та спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.