Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 671/2108/18
провадження № 61-13115св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А.,
Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Гайдамака Ольга Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Латюком Петром Яковичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні та листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовами, які ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2018 року об`єднано в одне провадження, до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Гайдамака О. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Позовні заяви, мотивовані тим, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
14 лютого 2018 року ОСОБА_5 шляхом обману отримавши довіреності від позивачів, продав належні їм земельні ділянки за 38 200,00 грн кожну ОСОБА_4, уклавши договори купівлі - продажу, посвідчені приватним нотаріусом Гайдамакою О. В. При цьому будь-яких коштів від продажу земельних ділянок позивачі не отримали.
Позивачі зазначають, що спірні договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними на підставі частини першої статті 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вони укладені всупереч імперативному припису підпункту "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), тобто під час заборони купівлі-продажу земельних ділянок позивачів.
У зв`язку з цим позивачі просили суд:
визнати недійсними укладені 14 лютого 2018 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, та ОСОБА_4, договори купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих на території Трительнецької сільської ради Волочиського району, Хмельницької області, кадастрові номери: 6820987800:03:006:0294, 6820987800:03:006:0284, 6820987800:03:006:0293 (далі - земельні ділянки);
зобов`язати ОСОБА_4 повернути позивачам земельні ділянки на підставі положень частини першої статті 216 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели порушення їхніх прав, а також суд не встановив відсутності повноважень у ОСОБА_5 на відчуження спірних земельних ділянок. Жодного доказу на підтвердження того, що посвідчені нотаріусами довіреності отримано в незаконний спосіб суду надано не було.
Судом не встановлено порушень в діях приватного нотаріуса під час вчинення нею нотаріальних дій, пов`язаних із посвідченням оспорюваних правочинів від 14 лютого 2018 року.
Суд визнав доводи позивачів про поширення мораторію на відчуження земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства і не являються земельними частками (паями).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що справа була розглянута неповноважним складом суду та без повідомлення сторін.
Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з недоведеністю таких вимог, а також їх безпідставністю.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 липня 2019 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Латюк П. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ухвалити нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним встановленням обставин справи.
Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що договори купівлі-продажу земельних ділянок від 14 лютого 2018 року, укладені від імені позивачів ОСОБА_5 на підставі довіреностей датованих 04 грудня та 26 січня 2016 року, тоді як власниками земельних ділянок позивачі стали лише 13 жовтня 2016 року. Тобто позивачі не уповноважували і не могли уповноважувати ОСОБА_5 на продаж спірних земельних ділянок, оскільки не були їхніми власниками.
Крім того, заявники зазначають, що ОСОБА_5 є двоюрідним братом ОСОБА_4, тому не вправі був від імені позивачів вчиняти спірні правочини в інтересах брата, а фактично і в своїх інтересах.
Також висновки апеляційного суду про те, що належні їм на праві власності земельні ділянки не підпадали під дію мораторію на їх відчуження, передбаченого підпунктами "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України є помилковими.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що доводи касаційної скарги не грунтуються на фактичних обставинах справи, не містять посилань на фактичне порушення судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Волочиського районного суду Хмельницької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , подану адвокатом Латюком П. Я., на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 червня 2016 № 22-14640-сг ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 6820987800:03:006:0294 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 13 жовтня 2016 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2018, посвідчений приватним нотаріусом Гайдамакою О. В., ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 04 грудня 2015 року, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 квітня 2016 року № 22-8528-сг ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, з кадастровим номером 6820987800:03:006:0284 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 13 жовтня 2016 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2018, посвідчений приватним нотаріусом Гайдамакою О. В., ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 26 січня 2016 року, від імені ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.
Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09 червня 2016 року № 22-14616-сг ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, з кадастровим номером6820987800:03:006:0293 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Право власності за ОСОБА_6 зареєстровано у встановленому законодавством порядку 13 жовтня 2016 року.
Позивач ОСОБА_6 також уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатись належною їй земельною ділянкою, що підтверджується довіреністю від 04 грудня 2015 року.
14 лютого 2018 року ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.
Відповідно до довідок відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 грудня 2017 року, 22 грудня 2017 року, 26 листопада 2018 року земельні ділянки позивачів призначені для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Трительницької сільської ради та не являються земельними частками (паями). Набуті вони в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної власності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Спірні правовідносини регулюються ЦК України та ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.