ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа № 200/10402/19-а
адміністративне провадження №К/9901/33274/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (суддя Логойда Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
16 серпня 2019 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо прийняття вимоги від 10 травня 2019 року №Ф-33813-49 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10 905,18 грн. та скасування вказаної вимоги.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав, що, отримавши 03 червня 2019 року вимогу про сплату боргу, він оскаржив її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області, проте рішенням останнього від 20 червня 2019 року №48567/10/05-99-10-01-09 його скаргу залишено без розгляду; в той же час сама оскаржувана вимога є неправомірною та безпідставною, оскільки заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10 905,18 грн. у позивача відсутня.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, у зв`язку із її поданням поза межами встановленого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464) строку звернення до суду й без порушення питання про його поновлення, а також неправильним зазначенням найменування відповідача (в позовній заяві вказано "ГУ ДФС в Донецькій області", тоді як правильною назвою є "Головне управління ДФС у Донецькій області").
В межах наданого для усунення недоліку позовної заяви строку ОСОБА_1 надіслав до суду листа, в якому зазначив, що не вважає строк звернення до суду з позовом у даній справі пропущеним з огляду на те, що він скористався досудовим порядком врегулювання спору, оскарживши вимогу в адміністративному порядку, а тому мав право звернутись з позовом після отримання рішення за результатами розгляду скарги. Крім того ОСОБА_1 подав новий примірник позовної заяви (та копію до нього), в якому назву відповідача визначив як "Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області".
Ухвалою від 10 вересня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд на підставі частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув позовну заяву особі, що її подала, у зв`язку із неусуненням останньою недоліків позовної заяви, що залишена без руху.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 06 листопада 2019 року залишив ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що, виходячи зі змісту положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону №2464, у платника податків виникає обов`язок сплатити нараховане зобов`язання протягом 10 днів, після спливу яких починається нарахування пені, або в цей же строк звернутись зі скаргою до органу вищого рівня; проте зазначена обставина жодним чином не виключає його можливості звернутись до суду з позовом протягом будь-якого строку від 10 до 1095 днів; при цьому десятиденний строк звернення до суду не є присічним й після його завершення у суб`єкта лише настає обов`язок сплати пені.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону №2464).
В частині ж 2 статті 2 Закону №2464 закріплено, що принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску визначаються виключно цим Законом.
При цьому пунктом 4 частини 1 статті 6 передбачено право платника єдиного внеску оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац 5 частини 4 статті 25 Закону №2464).
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац 6 частини 4 статті 25 Закону №2464).
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464).
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзац 9 частини 4 статті 25 Закону №2464).
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 10 частини 4 статті 25 Закону №2464).
Отже положення частини 4 статті 25 Закону №2464 передбачають наступні способи оскарження вимоги як адміністративний або судовий порядок, при цьому навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто, у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді й таке право має бути реалізоване нею протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС.
Разом з тим Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2 - 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, було затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953), згідно з положеннями пункту 5 розділу VI ("Порядок стягнення заборгованості з платників") якої протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.