ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №816/1771/15
адміністративне провадження №К/9901/26110/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Молодецького Р.І. від 19 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І. від 09 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профмонтаж К" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішенням від 13 січня 2015 року №0000072203/18.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами взаємовідносин із контрагентами - ТОВ "Євро Атлант Груп", ТОВ "Сервіс гарант груп", ПП "Строй консалт", ТОВ "Віра люкс сервіс", які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22491,03 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, з`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, надавши їм правову оцінку, визнав обґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Євро Атлант Груп" у період серпня 2014 року, ТОВ "Сервіс гарант груп" у період у період серпня 2014 року, ПП "Строй консалт" у період квітня 2014 року, ТОВ "Віра люкс сервіс" у період березня 2014 року щодо виконання останніми робіт (надання послуг) не мали реального характеру й не можуть слугувати підставою для формування Товариством податкового кредиту з ПДВ за наслідками таких відносин у відповідності до статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Водночас, за висновком судів, застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов`язання з ПДВ є протиправним, адже відсутні обставини повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку внаслідок визнання протиправним та скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, Товариство не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
У доводах касаційної скарги порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, адже не зважили на фактичні обставини справи та підтверджуючі їх докази, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами проведені та документально оформлені й Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту з ПДВ. На думку позивача, добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення підприємствами-постачальниками правил оподаткування при здійсненні господарської діяльності.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Вважає, що встановлені у акті перевірки обставини свідчать про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача, а також про непідтвердження платником податку товарності таких належними і допустимими доказами.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, за наслідками якої складено акт №2872/16-03-22-03-08/36093058 від 16 грудня 2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено сплату ПДВ у березні, квітні та серпні 2014 року у загальному розмірі 89961,99 грн.
Відповідач у акті перевірки вказує на формування позивачем податкового кредиту за операціями із ТОВ "Євро Атлант Груп", ТОВ "Сервіс гарант груп", ПП "Строй консалт", ТОВ "Віра люкс сервіс" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це тим, що проведений аналіз в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отримана податкова інформація, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, свідчить про відсутність здійснення господарських операцій останніми, а також наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; відсутність документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт (надання послуг) робітниками контрагентів; документи за угодами між позивачем та замовниками робіт не містять жодної згадки про участь у виконанні робіт третіх осіб, зокрема контрагентів Товариства тощо. Відтак, на думку контролюючого органу, документи від ТОВ "Євро Атлант Груп", ТОВ "Сервіс гарант груп", ПП "Строй консалт", ТОВ "Віра люкс сервіс" використано з метою штучного формування податкового кредиту та отримання неправомірної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000072203/18, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 134946,14 грн. (89964,09 грн. - за основним платежем, 44982,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем (підрядник) та ТОВ "Євро Атлант Груп" (субпідрядник) укладено договір по виконанню послуг від 05 серпня 2014 року №05/08-14, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується надати послуги з виконання ремонтних та монтажних робіт по об`єктам складу світлих нафтопродуктів ТОВ "Білановський ГЗК" в об`ємах, які щомісячно мають бути узгоджені з підрядником. Субпідрядник спільно з підрядником складає акт дефектів на виконання робіт, які є предметом даного договору, узгоджує їх з представниками цеху і служби ТОВ "Білановський ГЗК" (пункт 3.1 Договору). Субпідрядник, на основі узгоджених з підрядником актів дефектів, з урахуванням показників формування вартості, вказаних в пункті 3.7 даного договору, проводить розрахунки вартості робіт, з узгодженням кошторисної документації та договірної ціни з підрядником. Субпідрядник надає кошторисну документацію для узгодження в письмовому та електронному вигляді (пункт 3.2 Договору). Субпідрядник виконує роботу на об`єктах "Білановський ГЗК" з свої матеріалів, матеріалів підрядника та "Білановський ГЗК" з узгодженням обох сторін (пункт 3.3 Договору). Вартість машин та механізмів, які використовуються при виконанні робіт, узгоджується зі службою підрядника на основі наданих розрахунків вартості (пункт 3.6 Договору). Субпідрядник приступає до виконання робіт протягом 2-х робочих днів з моменту оформлення та підписання сторонами акту передання об`єкту в ремонт, Акт передання об`єкту в ремонт підписується сторонами після затвердження кошторисної документації підрядником (пункт 5.1 Договору). Графік виконання робіт узгоджується з підрядником та є додатком до договірної вартості (пункт 5.2 Договору). Персонал субпідрядника до початку виконання робіт на території "Білановський ГЗК" зобов`язаний отримати від підрядника акт-допуск для виконання робіт на території "Білановський ГЗК". Роботи виконувати у відповідності до вимог даного акту-допуску (пункт 9.2.5 Договору).