ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №826/2203/18
адміністративне провадження №К/9901/19105/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Федоришина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Файдюка В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/2203/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена КС" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арена КС" (далі - ТОВ "Арена КС", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2017 року №0009501401, №0009511401, №0059041401, №2062140302 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15 листопада 2017 року №2063140302.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 15 листопада 2017 року №0009501401 та №0009511401; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували наявність порушених кримінальних проваджень, фігурантами яких є посадові особи контрагентів позивача, що свідчить про фіктивну діяльність створюваних ними юридичних осіб. Окрім того стверджує, що в наданих до перевірки документах відсутні відомості щодо змісту й обсягу господарських операцій, вчинених виконавцями, й, більш того, ці документи не забезпечують можливості ідентифікації зобов`язань, доходів або витрат, що з ними пов`язані.
Від позивача надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких він проти доводів скаржника заперечує та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані. Вважає безпідставними посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на наявність кримінальних проваджень, які перебувають на стадії досудового розслідування, оскільки такі не стосуються ані ТОВ "Арена КС", ані його діяльності. Більш того, стверджує, що в деяких з наведених відповідачем кримінальних проваджень навіть контрагенти позивача не згадуються.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав пояснення, надані письмово до суду, наполягав на залишенні касаційної скарги відповідача без задоволення.
Відповідач явку свого представника забезпечив, однак такий не був допущений колегією суддів до участі у судовому процесі з огляду на відсутність доказів належного уповноваження на здійснення ним представництва інтересів ГУ ДФС у місті Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Арена КС" з питань податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного - за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 жовтня 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 6, 7 П(С)БО 16, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8165295,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 6937160,00 грн.
За результатами перевірки відповідачем 15 листопада 2017 року прийнято, серед іншого, податкові повідомлення-рішення:
- №0009501401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9926831,00 грн, у тому числі основний платіж - 8165295,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1761536,00 грн;
- №0009511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8657700,00 грн, у тому числі основний платіж - 6926160,00 грн та штрафні санкції - 1731540,00 грн.
Задовольняючи позов частково та скасовуючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сам по собі факт порушення кримінальних справ, фігурантами яких є посадові особи контрагентів позивача, не може слугувати достатнім доказом фіктивності господарських операцій у даній справі. За наслідками вивчення матеріалів справи, судами не встановлено ознак безтоварності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, та, як наслідок, визнано безпідставними висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті.