ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №804/3636/17
адміністративне провадження №К/9901/33759/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (суддя Букіна Л.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (судді Шлай А.В., Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В.) у справі № 804/3636/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Чечелівського об`єднаного районного військового комісаріату, Обласної призовної комісії, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Чечелівського об`єднаного районного військового комісаріату (далі - Центрально-Чечелівський ОРВК; відповідач-1), Обласної призовної комісії (далі - відповідач-2), третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (далі - Дніпропетровський ОВК), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії службових осіб Центрально-Чечелівського ОРВК стосовно організації та проведення призову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строкову військову службу у квітні - травні 2017 року, перешкоджання навчанню на кафедрі військової підготовки (військовому навчальному підрозділі) вищого навчального закладу та направлення на строкову військову службу за призовом у військову частину за командою № 8301;
- визнати протиправним і скасувати рішення Обласної призовної комісії, утвореної відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 27 лютого 2017 року № Р-116/0/3-17, відповідно до протоколу № 7 від 17 травня 2017 року в частині відмови у наданні відстрочки від призову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та підтвердження рішення районної призовної комісії про призов на строкову військову службу у травні 2017 року.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що є студентом денної форми навчання Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та з 01 вересня 2015 року навчається на кафедрі військової підготовки в Національному гірничому університеті за програмою підготовки офіцерів запасу. Позивач вважає, що з часу його зарахування до військової кафедри вищого навчального закладу він втратив статус призовника строкової служби та, відповідно до частини третьої, пункту 5 частини шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", набув статусу військовослужбовця. Наполягав, що в своїх заявах, адресованих відповідачам, він не порушував питання про надання йому відстрочки від призову на строкову військову службу, оскільки є військовослужбовцем, а просив надати можливість закінчити навчання у вищому навчальному закладі, який має у своєму складі кафедру військової підготовки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи означені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що громадяни, які проходять військову підготовку, не автоматично звільняються від проходження строкової військової служби, їм може бути надана відстрочка від призову. Позивачу, як студенту Національної металургійної академії України, в 2012 році надавалася відстрочка від призову на строкову військову службу, однак, ураховуючи, що він був відрахований за академічну неуспішність з 17 червня 2013 року, тому він втратив право на відстрочку від призову на строкову військову службу. Таким чином, з часу зарахування позивача до військової кафедри військової підготовки Національного гірничого університету відстрочка від призову на строкову військову службу може бути надана йому на загальних підставах.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 навчається у вищому навчальному закладі, який не входить до Переліку вищих навчальних закладів, на базі яких проводиться військова підготовка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48, та відповідно, не має в своєму складі визначених законом структурних підрозділів. Поряд із цим, апеляційний суд відзначив, що військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" віднесена до підготовки громадян України до військової служби.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд під час розгляду справи встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте дійшов висновку, що ці порушення не призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлена обставина перешкоджання службовими особами Центрально-Чечелівського ОРВК навчанню позивача на кафедрі військової підготовки (військовому навчальному підрозділі) вищого навчального закладу, оскільки направлення на строкову військову службу за призовом відповідає вимогам Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи скаржника полягають у тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення частини шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та дійшли помилкового висновку про те, що навчання ОСОБА_1 на кафедрі військової підготовки в Національному гірничому університеті не є військовою службою. Посилаючись на те, що вищий навчальний заклад, в якому навчається позивач, - Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара не входить до Переліку вищих навчальних закладів, на базі яких проводиться військова підготовка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року № 48, суди не врахували, що з 2015 року позивач навчається в Національному гірничому університеті, який входить до зазначеного Переліку.
Скаржник стверджує, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не розглядалося питання стосовно порушень посадовими особами Центрально-Чечелівського ОРВК організації та проведення призову ОСОБА_1 на строкову військову службу у квітні - травні 2017 року, перешкоджання навчанню на кафедрі військової підготовки (військовому навчальному підрозділі) вищого навчального закладу - невидача загального документу про проходження медичної комісії та придатності до військової служби. Проте, скаржник вважає, що без розгляду судами першої та апеляційної інстанцій ознак фальсифікації, підробки документів, на які було вказано позивачем, оскаржувані судові рішення в цій справі є неповними, необ`єктивними та незаконними. При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права необґрунтовано трактуються апеляційним судом як формальні.
Відповідачі - Центрально-Чечелівський ОРВК, Обласна призовна комісія, а також третя особа - Дніпропетровський ОВК відзивів (заперечень) на касаційну скаргу позивача не надіслали.
У силу положень частини четвертої статі 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII зазначену касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 545/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 20 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 01 березня 2017 року № 27 "Про організацію та проведення чергового призову громадян району 1990-1999 років народження на строкову військову службу у квітні - травні 2017 року" зобов`язано районну призовну комісію, серед іншого, проводити призов громадян 1990-1999 років народження на строкову військову службу у квітні - травні 2017 року згідно з вимогами керівних документів
17 травня 2017 року на засіданні Обласної призовної комісії, результати якого оформлені протоколом № 7, вирішено підтвердити рішення районної призовної комісії про призов ОСОБА_1 та призвати останнього на строкову військову службу в травні 2017 року.
На час виникнення спірних правовідносин позивач навчався в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Відповідно до витягу з наказу ректора Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара від 11 серпня 2013 року № 1346-с ОСОБА_1 зараховано з 01 вересня 2013 року студентом першого курсу денної форми навчання за напрямом підготовки "Комп`ютерна інженерія".
Разом із тим, у 2012 році позивач вступив до Національної металургійної академії України, звідки, на підставі наказу ректора від 17 червня 2013 року № 438, був відрахований за академічну неуспішність. При цьому, вступивши до академії, ОСОБА_1 отримав відстрочку від призову до липня 2017 року згідно з наказом Красногвардійського районного військового комісаріату від 27 листопада 2012 року № 11.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідачів щодо призову його на строкову військову службу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), також цей Закон визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Положеннями статті 2 Закону № 2232-XII обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Згідно із частинами першою та третьою статті 16 Закону № 2232-XII для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії у такому складі: голова комісії - заступник голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради); члени комісії: районний (міський) військовий комісар; заступник керівника районного (міського) органу управління освітою; заступник начальника районного (міського) органу Національної поліції; лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників; психолог відповідного державного (комунального) закладу, розташованого на території району (міста); представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії; секретар комісії.
На районні (міські) призовні комісії покладається: організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього Закону; звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні; направлення до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби; організація роботи з вивчення особистостей призовників, їх морально-ділових якостей та сімейного стану; направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу; внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам України відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 15 Закону № 2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
У статті 17 Закону № 2232-XII закріплено підстави надання відстрочки від призову на строкову військову службу. Зокрема, відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
З-поміж іншого, відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються: у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу; у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти; у середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання; в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва. Право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у навчальних закладах інших держав.
Поряд із цим, частиною десятою указаної статті обумовлено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти надається один раз за період навчання, і громадяни призовного віку, відраховані з навчальних закладів за власним бажанням, за невиконання навчального плану, порушення умов контракту або недисциплінованість втрачають право на відстрочку від призову на строкову військову службу незалежно від їх повторного зарахування до того чи іншого вищого навчального закладу або поновлення у вищому навчальному закладі.
Призовники, які втратили підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення від призову на строкову військову службу, передбачених статтями 17 та 18 цього Закону, і не призвані з різних причин на строкову військову службу у встановлені строки, повинні бути призвані під час здійснення чергового призову.