ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №465/7221/16-а
касаційне провадження №К/9901/45664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017 (головуючий суддя: Дзеньдзюра С.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 (головуючий суддя: Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Яворський І.О.) у справі №465/7221/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправним рішення відповідача від 27.10.2016 №16917/03-14 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов`язати відповідача призначити (нарахувати і виплатити) ОСОБА_1, як працівнику освіти, одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що набула право на призначення одноразової грошової допомоги у порядку та на умовах, встановлених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки має достатній страховий стаж у сфері освіти.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи рішення таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка має достатній страховий стаж роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому набула гарантоване державою право на отримання грошової допомоги.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у первинних документах позивача за 1992-1998 роки зазначена посада логопед, робота на якій не дає право на пенсію за вислугу, а тому зарахувати період роботи ОСОБА_1 на зазначеній посаді (з 11.09.1992 по 01.09.2004) немає законних підстав. Таким чином, стаж роботи за вислугу років складає 19 років 8 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо призначення їй грошової допомоги у порядку та на умовах, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
27.10.2016 відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Уряду від 23.11.2011 №1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок №1191). Відмова мотивована тим, що в її трудову книжку були внесені зміни про те, що посаду логопеда вважати посадою вчителя-логопеда (запис за № 6-11) за період роботи з 11.09.1992 по 01.09.2004. Оскільки в первинних документах, а саме: в типових штатних розписах дошкільних установ і в документах з оплати праці за 1992-1998 роки, зазначена посада логопед, зарахувати період роботи логопедом дошкільних установ з 11.09.1992 по 01.09.2004 роки до стажу роботи, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги, як працівнику освіти, немає підстав. Без зазначеного періоду стаж роботи за вислугою років складає 19 років 8 місяців 28 дні.
Вважаючи таке рішення протиправним та необґрунтованим, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно приписів статті 52 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (…) відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Статтею 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (….) після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.