ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №803/3772/15
адміністративне провадження №К/9901/25629/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Мачульського В.В. від 07 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Улицького В.З., суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М. від 29 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Айслаг" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Айслаг" (далі - позивач, Підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2015 року №0000612100.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило про безпідставність донарахування Підприємству податкових зобов`язань, оскільки операції з реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС суб`єктам господарювання для їх комерційного та виробничого використання не є об`єктом оподаткування акцизним податком. Вважає, що повнота сплати акцизного податку є предметом документальної, а не камеральної перевірки, яка проведена відповідачем у даному випадку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, по суті виходив з того, що при реалізації Підприємством нафтопродуктів через мережу АЗС для подальшого їх використання у комерційній діяльності юридичних осіб (покупців) або у власній господарській діяльності обставини здійснення операцій з реалізації підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є об`єктом оподаткування акцизним податком, відсутні. Також суди зазначили, що в ході проведення камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання, тому висновки про порушення позивачем законодавства є передчасними.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що регулюють порядок справляння акцизного податку. Вважає, що згідно положень ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, якою затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами), через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло - та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв`язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об`єктом оподаткування акцизним податком.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством подано до Інспекції декларацію акцизного податку за червень 2015 року, у додатку 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до якої задекларовано вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: бензини моторні - 451895,00 грн., у тому числі від реалізації товарів для комерційного використання - 20111,00 грн.; інші нафтопродукти - 796335,00 грн., у тому числі від реалізації товарів для комерційного використання - 49121,00 грн.
Інспекцією за результатами проведеної камеральної перевірки згаданої податкової звітності складено акт від 14 серпня 2015 року № 3423/21.0/13369787, у якому встановлено порушення позивачем вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України та наказу Міністерства фінансів України №14 від 23 січня 2015 року "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку", що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року, в сумі 3462,00 грн.
Викладені в акті перевірки висновки Інспекції ґрунтуються на тому, що у червні 2015 року позивач безпідставно відніс вартість реалізованих через АЗС нафтопродуктів до вартості підакцизних товарів для комерційного використання, як таких, що не оподатковуються акцизним податком.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2015 року №0000612100, у відповідності до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 5193,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3462,00 грн. та за штрафними санкціями - 1731,00 грн.
Верховний Суд не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.
За визначенням абзацу першого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
У відповідності до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об`єктами оподаткування акцизним податком є операції, зокрема, з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України).
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Отже наведені норми дають підстави для висновку, що об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
У статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.