ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №813/2978/16
адміністративне провадження №К/9901/36221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Нос С.П., судді: кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі №813/2978/16 за позовом Приватного підприємства "Ренесанс-Стиль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2016 Приватне підприємство "Ренесанс-Стиль" (далі-позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003091401від 26.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 256261,00грн., з яких 205009,00грн. за основним платежем та 51252,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з ПП НП "Хіміч", ТОВ "Ісіда Груп".
Підприємство не погодилося із рішенням податкового органу про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 17.08.2016 №203/13-01-14-01/34571419, на підставі якого прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003091401 від 26.08.2016.
Застосувавши пункт 14.1.36 статті 14, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських операцій по поставці на користь позивача товарів, виконання робіт його контрагентами й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування безпідставної податкової вигоди, а висновок про порушення позивачем відповідних законодавчих норм ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагентів.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентами своїх зобов`язань й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 17.08.2016 №203/13-01-14-01/34571419, в якому відображено висновок про порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 205009,00грн, в тому числі за червень 2014 року на суму 82050,00грн, за грудень 2015 року на суму 122959,00грн.
У акті перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування Підприємством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ПП НП "Хіміч", ТОВ "Ісіда Груп", оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення цих господарських відносин. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо вказаних суб`єктів господарювання, так і на відсутність взаєморозрахунків з ПП НП "Хіміч" та неподання до перевірки всіх належним чином оформлених первинних документів, а також наявність деяких недоліків в актах приймання-передачі виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.