ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа №140/2696/19
адміністративне провадження №К/9901/506/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Гінда О. М., судді: Заверуха О. Б., Ніколін В. В.) від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), у якому просив:
- визнати протиправним рішення МВС України, яке оформлене висновком від 09 серпня 2019 року, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати МВС України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду 2-ї групи, у розмірі 350 400, 00 грн.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18 жовтня 2019 року позов задовольнив.
Не погодившись з таким судовим рішенням, МВС України оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу підписано представником МВС України Шопіною Ю. О., на підтвердження повноважень якої додано довіреність, засвідчену самою Шопіною Ю. О., разом з тим доказів того, що вона є особою, якій законом надано право засвідчувати копії довіреності, матеріали справи не містять.
Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційного суду, 02 січня 2020 року МВС України направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності права підпису апеляційної скарги у представника МВС України, оскільки надана на підтвердження повноважень представника довіреність була завірена належним чином.
22 січня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 18 березня 2020 року призначив її до розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 3 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За приписами ч. 5, 6 ст. 59 КАС України встановлено:
- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;
- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч. 8 ст. 59 КАС України).
Статтею 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 1, 2 цієї статті).
Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Положення ст. 238 ЦК України передбачають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
У справі, що розглядається, питанням, яке підлягає вирішенню, є наявність у представника юридичної особи в адміністративному процесі права самостійно засвідчити копію довіреності, і чи буде така, засвідчена самим представником копія довіреності, належним доказом наявності у нього відповідних повноважень з представництва.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.