Постанова
іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/7456/14-к
провадження № 51-2697км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160000000156,
за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Привільне Великомихайлівського р-ну Одеської обл., зареєстрованого
та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Чернеги Василя Миколайовича в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами
на строк 3 роки. Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_1, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Клименко В.П., представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат Верхола І.О. подали апеляційні скарги, які ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
На вказане рішення апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, вказуючи на явну несправедливість призначеного ОСОБА_3 покарання через м`якість. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2018 року касаційну скаргу потерпілої задоволено, ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатом нового розгляду Одеським апеляційним судом 08 серпня 2019 року ухвалено вирок, яким апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Кліменка В.П., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Верхоли І.О. задоволено. Вирок Приморського районного суду м. Одеси
від 13 квітня 2016 року скасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди. Призначено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі
на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задоволено повністю. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 10 лютого 2014 року о 07 год 37 хв, керуючи технічно справним автомобілем "БМВ-535", реєстраційний номер НОМЕР_1, в районі будинку № 28 по вул. Водопровідна в м. Одесі, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не впоравшись з керуванням виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем "Тойота Хайс", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем "Тойота Венза", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, які здійснювали рух по лівій смузі проїжджої частини свого напрямку руху. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "БМВ-535", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Вимоги та узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Чернега В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання
та призначити засудженому більш м`яке покарання з урахуванням положень
ст. 75 КК. Зазначає, що призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважає, що апеляційний суд не дослідив у повній мірі дані про особу засудженого
та не обґрунтував неможливість звільнення його від відбування покарання
на підставі ст. 75 КК. Заперечує висновок суду про те, що поведінка засудженого
не свідчить про його щире каяття. Щире каяття ОСОБА_3, на думку захисника, підтверджується матеріалами кримінального провадження і має бути визнане обставиною, яка пом`якшує покарання, та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки засудженого.
Вирок суду не оскаржений в частині доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, фактичних обставин кримінального провадження та цивільних позовів.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала
її необґрунтованою.
Потерпілий ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин
і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 судом першої інстанції розглянуто у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, що фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються та не є предметом перевірки касаційного суду, посилання захисника на вчинення кримінального правопорушення внаслідок поганих погодних умов, які на його думку належним чином не оцінені судом, не можуть бути взяті до уваги касаційним судом.
За своїм змістом апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам в межах, визначених ст. 404 КПК.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції
та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Вказані вимоги апеляційним судом дотримано, оскаржений вирок апеляційного суду відповідає процесуальним нормам щодо змісту вироку, що визначені статтями 370, 374, 420, 421 КПК.
Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивна характеристика, відсутність обставин,
що обтяжують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Рішення місцевого суду було предметом перегляду апеляційним судом, який залишив вирок суду першої інстанції без змін. Ухвалу апеляційного суду було скасовано постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року. Рішення Верховного Суду мотивоване тим, що апеляційний суд залишив поза належною увагою доводи апеляційних скарг представника потерпілої Кузьміної І.В. та потерпілого ОСОБА_1 щодо відсутності такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття, необхідним чином їх не перевірив, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_3 покарання. Суд касаційної інстанції зазначив про порушення вимог ст. 414 КПК, що призвело до призначення покарання яке за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, а також про те, що якщо при новому апеляційному розгляді не буде встановлено інших обставин, які можуть пом`якшити ОСОБА_3 покарання, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки є наслідком порушенням вимог ст. 65 КК.