Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 758/968/18
провадження № 61-19683св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд соціального страхування України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Войтенко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 2000 року працював у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, тривалий час займав керівні посади, зокрема з 2002 року по 2011 рік був заступником директора. 29 грудня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнення відбулось незаконно, оскільки його не було персонально попереджено про зміни в організації виробництва і праці. Письмових персональних повідомлень про заплановане вивільнення він не отримував, в той час, коли тимчасово відсутні на роботі працівники отримували попередження про зміни в організації виробництва і праці персонально поштою. Крім того, відповідач одночасно з попередженням про звільнення зобов`язаний був запропонувати йому іншу роботу на цьому ж підприємстві, однак цього не зробив. Також позивач зазначає, що має переважне право на залишення на роботі, оскільки порівняно з іншими працівниками мав більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, в тому числі обіймав керівну посаду. Звільнення з посади відбулось за 8 місяців до досягнення ним пенсійного віку, що є неприпустимим в силу вимог статті 42 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 22 грудня 2017 року № 1010 про звільнення його з посади заступника директора Департаменту фінансово-економічної діяльності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 29 грудня 2017 року; поновити на роботі на раніше займаній посаді з 30 грудня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2017 року по дату ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 2 058,01 грн та 7000 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача при його звільненні, а також порушення його трудових прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження, а тому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили причини скорочення чисельності штату працівників, оскільки постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" та від 10 жовтня 2017 року "Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України" не є і не могли бути правовою підставою для проведення скорочення чисельності працівників, вони свідчать лише про зміни істотних умов праці, які полягали у зміні назв посад. Суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що посаду заступника директора департаменту фінансово-економічної діяльності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яку займав заявник, було скорочено, оскільки після реорганізації було змінено лише назву посади. Суди не звернули увагу на те, що позивач має переважне право на залишення на роботі, а також те, що на момент звільнення, йому залишилося 8 місяців до настання пенсійного віку. Відповідач не запропонував йому вакантну посаду головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення управління організаційної роботи. Позивач стверджує, що його не було персонально попереджено про звільнення, а надані відповідачем, на підтвердження обставин щодо персонального попередження ОСОБА_1 про ознайомлення, є підробленими. Суд першої інстанції позбавив його права на вчинення процесуальних дій, пов`язаних з доведенням обставин, які мають значення для справи, та відмовив у призначенні технічної експертизи, у зв`язку з чим позбавив позивача можливості надати докази, які б підтвердили, що наказ від 26 жовтня 2017 року № 603 існував в іншій редакції або не існував взагалі, а також відсутність персонального попередження про майбутнє звільнення.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Фонд соціального страхування України просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
19 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 753/1297/18 вже виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 .
Вказане клопотання не підлягає розгляду, оскільки статтю 396 ЦПК України, на яку посилається ОСОБА_2, як на підставу для закриття касаційного провадження, Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" викладено в новій редакції. Вказані зміни набрали законної сили 08 лютого 2020 року.
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подана 30 жовтня 2019 року, тобто до -8 лютого 2020 року, тому її розгляд здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року, яким не було передбачено закриття касаційного провадження із зазначених ОСОБА_2 підстав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що з березня 2000 року ОСОБА_1 розпочав свою роботу на різних посадах у Виконавчій Дирекції Фонду соціального страхування України. В період з червня 2011 року по липень 2012 року працював на посаді заступника керівника управління з питань соціального діалогу та соціального страхування в Федерації професійних спілок України.
3 липня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління з питань доходів та бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
01 листопада 2012 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника управління планування та виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а 20 серпня 2013 року на посаду начальника управління планування та виконання бюджету головного фінансового управління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
31 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку з переведенням у Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, а 01 серпня 2017 року прийнято на посаду заступника директора департаменту фінансово-економічної діяльності Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
12 вересня 2017 року правлінням Фонду соціального страхування України прийнято постанову №47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України", якою з 01 січня 2018 року затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду - 188 штатних одиниць, а 31 жовтня 2017 року затверджено штатний розпис виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 січня 2018 року у кількості 188 штатних одиниць.
Постановою правління Фонду від 10 жовтня 2017 № 50 "Про затвердження структури органів Фонду" затверджено та введено в дію з 01 січня 2018 року, зокрема, структуру виконавчої дирекції Фонду згідно із додатком 2. Пунктом 2.2 цієї постанови вказано провести з дотриманням вимог чинного законодавства України організаційні заходи з приведення структури виконавчої дирекції Фонду у відповідність до додатку 2 до цієї постанови, в тому числі попередити працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, про можливі звільнення тощо.