Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа №536/2161/17
провадження №61-9698св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач - Пришибська об`єднана сільська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5,
третя особа - Третя кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Клименко С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пришибської об`єднаної сільської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області (далі - Пришибська об`єднана територіальна громада), ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5, третя особа - Третя кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, в якому просила визнати заповіт ОСОБА_6, складений від 30 серпня 2017 року та посвідчений старостою с. Кобелячок Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області нікчемним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6, який до смерті проживав без реєстрації зі своєю сестрою ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 .
У день смерті ОСОБА_8 30 серпня 2017 року посвідчено заповіт, згідно якого земельну ділянку площею 6,44 га, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2010 року, останній заповів наступним чином: 2 га - ОСОБА_2, 2 га - ОСОБА_3, 1,44 га - доньці ОСОБА_1, 1,00 га та іншу земельну ділянку площею 0,46 га - сину ОСОБА_9 .
Позивач вважав, що спірний заповіт складено та посвідчено з порушенням вимог закону щодо форми заповіту та його посвідчення. Дані недоліки і порушення, допущені старостою с. Кобелячок (с. Малики) Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_10 .
Так, з тексту заповіту неможливо встановити чи дійсно він прочитаний заповідачем, чи складено його в приміщенні сільської ради, чи староста с. Кобелячок виїжджала додому до заповідача, відомості про дієздатність заповідача в заповіті також відсутні, не вказана адреса здійснення посвідчувального запису.
Крім того, у заповіті вказується, що на час складання заповіту заповідач проживав за адресою: АДРЕСА_2, при тому, що згідно з актом про підтвердження факту проживання без реєстрації до дня смерті від 24 жовтня 2017 року він проживав за адресою:
АДРЕСА_1 .
Улютому 2018 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_4 в особі законного представникаОСОБА_5 , ОСОБА_2, в якому просив здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_6, посвідченого 30 серпня 2017 року старостою с. Кобелячок (с. Малики) Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Черепахою Таїсою Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за № 31.
Зустрічний позов мотивовано тим, що спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_6 мають різне уявлення стосовно обсягу спадкового майна. Оскільки розмір частин спадкового майна: земельної ділянки з визначеними межами площею 6,44 га, зазначено в заповіті в гектарах (2 га, 1 га, 1,44 га), а не в частках і спадкоємці по-різному рахують розміри своїх часток, то це унеможливлює отримання ними свідоцтв про право спадщину.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що заповіт, вчинений спадкодавцем на користь відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства. Судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту нікчемним.
Оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та посвідчення, оскільки заповідач ОСОБА_6, недієздатним чи обмежено дієздатним визнаний судом не був, тому мав право на складання заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування; зміст заповіту, текст якого підписаний особисто заповідачем, містить роз`яснення останньому положень статей 1233-1236, 1238, 1241, 1248, 1307 ЦК України; правочин зареєстровано в Спадковому реєстрі, тому підстав для визнання його нікчемним немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити вимоги первісного позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення даного спору поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що заповіт написаний в той день, коли ОСОБА_6 помер та в заповіті не вказано дати народження його дітей, проте чітко вказані дати народження інших осіб.
Суди не дотрималися встановленого нормами процесуального закону принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди обмежились лише поясненнями та доказами, наданими відповідачами, чим обмежили права позивача. Доводи і факти, на які посилався позивач при зверненні до суду, не дослідили та не навели факти, які б спростували ці доводи.
Судами не з`ясовано усіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки. Суди зробили власне тлумачення правових норм та помилково виходили з того, що відсутність у заповіті певних реквізитів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може розцінюватися як порушення форми заповіту лише у тому разі, коли відсутність таких реквізитів позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_3 в особі представника, заперечує проти доводів позивача за первісним позовом та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.