Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 473/4367/17
провадження № 61-41608св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард - 2005",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - 2005" на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в складі судді Лузан Л. В. від 06 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області в складі суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П., від 02 липня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-2005" (далі - товариство, ТОВ "Авангард-2005") про витребування земельних ділянок.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 089342 від 07 липня 2004 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 6.86 га (5.51 га та 1.35 га), що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
09 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авангард-2005" укладено два окремі та ідентичні договори оренди двох земельних ділянок, які зареєстровано 09 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області за №482200004006403 та №482200004006402, за умовами яких ОСОБА_1 передала в користування ТОВ "Авангард-2005" вищезазначені земельні ділянки на строк 5 років, зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щорічно.
Згідно пунктів 3.2 відповідних договорів сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За місяць до закінчення строку дії оренди ТОВ "Авангард-2005" не повідомило ОСОБА_1 про бажання продовжити договори на новий строк.
ОСОБА_1 , як орендодавець, листами від 04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року повідомила товариство про відсутність намірів поновлювати договори оренди та неприпустимість подальшого засівання земельних ділянок. Проте, восени 2017 року ТОВ "Авангард-2005" засіяло ділянки та вчасно не повернуло належну позивачу землю.
Посилаючись на викладені обставини, а також на порушення права власності та використання землі відповідачем без належної правової підстави, ОСОБА_1 просила витребувати з користування вищеназваного товариства спірні земельні ділянки.
У січні 2018 року ТОВ "Авангард-2005" подало до суду позов до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими на новий строк та зобов`язання укласти додаткові угоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Авангард-2005" зазначало, що відповідно до норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" товариство після закінчення строку дії договорів оренди продовжувало користуватися земельними ділянками, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку договорів оренди не повідомила орендаря про заперечення у поновленні договору оренди.
В свою чергу, ТОВ "Авангард-2005" надіслало Крецу Л.В. листи з пропозицією укласти додаткову угоди до кожного договору оренди та додало до цих листів проект таких додаткових угод, але орендодавець досі не надіслала товариству підписані додаткові угоди.
Посилаючись на викладені обставини, а також на дотримання вимог частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", ТОВ "Авангард-2005" просило визнати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договори оренди від 09 жовтня 2012 року та зобов`язати ОСОБА_1 підписати додаткові угоди про поновлення оренди на п`ять років.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "Авангард-2005" про витребування земельних ділянок та позов ТОВ "Авангард-2005" до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими та зобов`язання укласти додаткові угоди об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Авангард-2005" про витребування земельних ділянок та у задоволенні позовних вимог ТОВ "Авангард-2005" до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими та зобов`язання укласти додаткові угоди.
Рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 мотивовано тим, що остання звернулася до суду з позовом про витребування земельних ділянок в порядку статті 387 ЦК України. За положеннями даної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто пред`явити віндикаційний позов, однак відповідний позов є речово-правовим позовом, в зв`язку з чим не застосовується у випадках наявності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин. Оскільки підставою позову ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок є невиконання ТОВ "Авангард-2005" обов`язку щодо його повернення після припинення дії договорів оренди, такий позов не є віндикаційним і не підлягає задоволенню з підстав, на які вказувала позивачка.
Рішення суду першої інстанції в частині позову ТОВ "Авангард-2005" мотивовано тим, що у даному спорі встановлено користування орендарем спірними земельними ділянками після припинення договорів оренди за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок. Товариством не надано доказів належного виконання ним умов договорів оренди протягом їх дії. Разом з тим, саме на орендаря, яким заявлені вимоги про поновлення договорів оренди, покладається обов`язок доведення наявності юридичних фактів, сукупність яких надає йому право для пролонгації договорів оренди, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Авангард-2005".
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат мотивовано тим, що документального підтвердження обумовлених витрат представником ТОВ "Авангард-2005" (чеків на покупку пального, розрахунок його кількості з урахуванням відстані між населеними пунктами, розумності таких витрат, тощо) не надано, у зв`язку з чим вказані судові витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авангард-2005" за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Авангард-2005" про витребування земельних ділянок. Понесені ТОВ "Авангард-2005" судові витрати у даній справі в частині позову ТОВ "Авангард-2005" до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов`язання укласти додаткові угоди, в силу положень пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, товариству не відшкодовуються.
Вчинені позивачем дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Авангард-2005", посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржило рішення в апеляційному порядку та просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ТОВ "Авангард-2005" і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також змінити мотивувальну частину судового рішення щодо певних висновків суду, а також здійснити розподіл судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 про витребування землі в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-2005" залишено без задоволення. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині, яка переглядалась в апеляційному порядку, мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставини справи, однак висновки районного суду про відмову у позові ТОВ "Авангард-2005" є правильними та відповідають вимогам закону. Зазначено, що 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу орендаря заяву, в якій повідомила про відсутність намірів продовжувати орендні відносин. Заявою від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 додатково підтвердила небажання продовжувати орендні відносини ділянки площею 5,5102 га, повідомила про наміри самостійно обробляти свою землю, просила не приступати до обробки спірної ділянки. Отже, орендодавиця за один місяць до закінчення строку оренди повідомила орендаря про відсутність у неї намірів продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти землю самостійно. На час закінчення строку дії договорів оренди (09 жовтня 2017 року) ТОВ "Авангард-2005", як орендар, був двічі (04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року) письмово повідомлений орендодавицею про заперечення у поновленні орендних відносин на новий строк, та, відмовившись повертати землю після цього строку за надуманих підстав, продовжував користування поза волею власника. Утримання земельної ділянки товариством після закінчення строку оренди поза волею ОСОБА_1 (на відміну від продовження користування ділянкою орендарем за мовчазної згоди орендодавця) не породжує у ТОВ "Авангард-2005" переважного права на поновлення договору оренди на новий строк за правилами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Через відсутність цієї основної умови для виникнення переважного права, не мають правового значенні інші умови, а саме: належність (неналежність) виконання умов договорів та час надіслання орендодавцем письмового повідомлення орендарю про відмову в поновленні оренди. Твердження заявника про те, що факт належності виконання умов договору має значення лише при виникненні переважного права за частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" суперечить загальному змісту цієї норми. Таким чином, хоча суд першої інстанції й припустився деяких помилок у тлумаченні правил статті 33 Закону, але основний висновок суду про відсутність підстав у поновленні договорів на новий строк за частиною 6 статті 33 Закону, відповідає обставинам справи та вимогам земельного законодавства. Підстав для скасування судового рішення в цій частині немає. В частині висновків щодо розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, які не містять належних та допустимих доказів, за якими можна визначити суму реально понесених судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "Авангард-2005", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Авангард-2005" та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, в частині вимог позову ТОВ "Авангард-2005" не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли в цій частині помилкових висновків про відмову в задоволенні цих вимог. Товариство належним чином виконує свої обов`язки за договорами оренди землі, продовжило після закінчення строку дії договорів користуватися земельними ділянками, а ОСОБА_1 протягом місяця після закінчення строку дії договорів не заявила свою відмову від продовження орендних відносин з товариством. Заяви ОСОБА_1 про відмову від продовження строку дії оренди не мають юридичного значення. Крім того, судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено у стягненні на користь скаржника витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
14 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 089342 від 07 липня 2004 року, ОСОБА_1 є власнцею земельних ділянок загальною площею 6.86 га (5.51 га й 1.35 га), що розташовані в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
09 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авангард-2005" у простій письмовій формі укладено два аналогічні за змістом договори оренди двох земельних ділянок, які зареєстровано 09 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області за №482200004006403 та відповідно №482200004006402, за умовами яких ОСОБА_1 передала в користування ТОВ "Авангард-2005" вищезазначені земельні ділянки строком на 5 років, зі сплатою щорічної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно пунктів 3.2 цих договорів після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Строк дії договорів оренди закінчувався 09 жовтня 2017 року.
До закінчення строку оренди ТОВ "Авангард-2005" у передбачений пунктами 3.2 договорів строк не повідомив орендодавця про намір продовжити їх дію.
04 вересня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу орендаря заяву, в якій повідомила про відсутність намірів продовжувати орендні відносин, запропонувала дату та час приймання-передачі землі та порядок узгодження інших питань з зазначенням способу зв`язку.
Заявою від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 додатково підтвердила небажання продовжувати орендні правовідносини за договором оренди ділянки площею 1.3580 га, виказала наміри самостійно обробляти свою землю, просила не приступати до обробки цієї ділянки та узгоджувати всі питання за вказаним номером мобільного зв`язку.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 за один місяць до закінчення строку оренди повідомила орендаря про відсутність у неї намірів продовжувати орендні відносини на новий строк та про бажання обробляти належну їй землю самостійно.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь товариства, яке посилалось на строк дії договорів оренди у 10 років та недопустимість припинення дії договору.
Установлено, що на час закінчення строку дії договорів оренди (09 жовтня 2017 року) ТОВ "Авангард-2005", як орендар, було двічі (04 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року) письмово повідомлено орендодавцем про заперечення у поновленні орендних відносин на новий строк, та, відмовившись повертати землю після цього строку, продовжувало користування поза волею власника.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.