Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 328/2750/18
провадження № 61-13747св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М .Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року в складі судді Новікової Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 235 210 грн 84 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов мотивований тим, що 12 жовтня 2015 року приблизно о 17.00 годині в м. Токмаку Запорізької області на 113 км автодороги Р-37 "Енергодар-Василівка-Бердянськ" на перехресті з вул. Воровського відбулась ДТП, внаслідок якої ним отримані тілесні ушкодження та пошкоджено належний йому автомобіль марки "КІА MAGENTIS", д.н.з. НОМЕР_1 .
ДТП виникла внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки "HONDA CIVIC", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2, який виїжджаючи з другорядної дороги не надав перевагу руху автомобіля марки "КІА MAGENTIS" під керуванням позивача, чим створив аварійну ситуацію.
Згідно з експертним висновком від 16 серпня 2016 року № 547/16 у діях водія автомобіля марки "HONDA CIVIC" ОСОБА_2 є невідповідність Правилам дорожнього руху, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП та встановлює вину відповідача у його скоєнні.
Посилаючись на те, що відсутність постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не спростовує вини останнього, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що за відсутності вироку в кримінальній справі та постанови про адміністративне правопорушення єдиним доказом, який підтверджує або спростовує наявність вини сторін в заподіяні шкоди внаслідок ДТП, є висновок експерта від 16 серпня 2016 року № 547/16, складений в рамках кримінального провадження. Оскільки вказаним висновком встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, при цьому ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_2, місцевий суд дійшов висновку, що спричинення позивачу шкоди знаходиться у причинному зв`язку з його неправомірними діями, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не врахували, що він не міг передбачити, що ОСОБА_2 допустить порушення пунктів 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим його подальші дії, вчинені з метою уникнення ДТП, не можуть бути поставлені йому в провину. Відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від обов`язку відшкодувати завдану шкоду з огляду на наявність у матеріалах справи інших доказів, які свідчать про винні дії останнього. Крім того, у деліктних правовідносин суд має повноваження самостійно встановити протиправність дій заподіювача шкоди.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що завдання майнової шкоди позивачу знаходиться у причинному зв`язку саме з його протиправними діями, до яких призвело невиконання вимог Правил дорожнього руху. Крім того, клопотань про призначення експертизи під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не заявляв.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 жовтня 2015 приблизно о 17.00 годині на 113 км автодороги Р-37 - вул. Воровського в м. Токмаку за участю автомобіля марки "КІА MAGENTIS", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "HONDA CIVIC", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої пошкоджені зазначені транспортні засоби та ОСОБА_1 отримані тілесні ушкодження.
30 листопада 2018 року кримінальне провадження за фактом вказаної події закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України,
Згідно зі звітом від 06 жовтня 2017 року № 44 про визначення майнових збитків, спричинених власнику автомобіля марки "КІА MAGENTIS", д.н.з. НОМЕР_1, вартість збитків становить 235 210 грн 84 грн.
Стосовно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2015 року за статтею 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) та направлений до Токмацького районного суду Запорізької області. Протокол за статтею 124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) стосовно ОСОБА_2 не складався.