Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 363/138/15-ц
провадження № 61-12180св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2017 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року у складі суддів: Верланова С. М., Сліпченка О. І., Іванової І. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області,
третя особа - кооператив з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників "Київський",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30 березня 2017 року, просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 червня 2009 року №177 "Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року та № 400 від 03 серпня 2004 року".
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 18 червня 2009 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради прийняв рішення № 177 "Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року та № 400 від 03 серпня 2004 року". Вказаним рішенням ради частково скасовано: рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 14 березня 2002 року № 133 "Про оформлення права власності" у таких пунктах: а) у пункті 4 - про оформлення ОСОБА_3 право власності на гараж № АДРЕСА_1; б) у пункті 5 - про оформлення ОСОБА_1 право власності на гараж № АДРЕСА_3; в) у пункті 6 - про оформлення ОСОБА_2 право власності на гараж № АДРЕСА_2; рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 03 серпня 2004 року № 400 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян" у таких пунктах: а) у пункті 6 - про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0041 га під гаражним боксом №АДРЕСА_2 у ГБК "Київський"; б) у пункті 7 - про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0063 га під гаражним боксом № АДРЕСА_1 у ГБК "Київський"; в) у пункті 8 - про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,01 га під гаражним боксом № АДРЕСА_4 у ГБК "Київський.
Зазначали, що рішення Вишгородської міської ради від 18 червня 2009 року № 177 "Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради №133 від 14 березня 2002 року та № 400 від 03 серпня 2004 року" не відповідає висновку Конституційного Суду України, який міститься у пункті 5 рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 114 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" про скасування актів органів місцевого самоврядування, правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-162цс15, в постанові від 06 червня 2011 року у справі № 21-50а11, в постанові від 04 червня 2013 року у справі № 21-64а13, в постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 21-1457а15, в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 21-5459а15 та визначеному законодавством порядку про скасування своїх попередніх рішень органами місцевого самоврядування (частини 1,10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З наведених підстав позивачі просили їх позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2006 року, яка набрала законної сили, визнано недійсним рішення виконкому Вишгородської міської ради № 117 від 01 серпня 1994 року в частині видачі свідоцтва на право власності на гараж № АДРЕСА_4 від 14 лютого 1995 року ОСОБА_1, визнано недійсним рішення виконкому Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року в частинах надання права власності на гараж № АДРЕСА_1 ОСОБА_3, визнано недійсним рішення виконкому Вишгородської міської ради № 400 від 03 серпня 2004 року в частинах про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,01 га під гаражним боксом № АДРЕСА_4 у ГБК "Київський", ОСОБА_3 - земельної ділянки площею 0,0063 га під гаражним боксом АДРЕСА_1 у ГБК "Київський". Таким чином, виконавчий комітет Вишгородської міської ради скасував прийняті ним рішення № 133 та № 400 з мотивів не відповідності Конституції України та законів України. Посилання позивачів на правові позиції Верховного суду України, викладені у висновках в справі № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, у справі № 21-50а11 від 06 червня 2011 року, у справі № 21-64а13 від 04 червня 2013 року, у справі № 21-1457а15 від 04 листопада 2015 року, у справі № 21-5459а15 від 25 травня 2016 року, суд не застосовує, оскільки вони на дані правовідносини не розповсюджуються. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні виконавчим комітетом Вишгородської міської ради рішення від 18 червня 2009 року № 177 "Про задоволення протесту прокурора та часткового скасування рішень виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року та № 400 від 03 серпня 2004 року", виконавчий комітет діяв в межах своєї компетенції та на підставі чинного законодавства, а тому заявлені позовні вимоги, щодо скасування вищевказаного рішення задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року (пункти 4, 5, 6) та рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 400 від 03 серпня 2004 року" (пункти 6, 7, 8) не відповідають вимогам закону, що підтверджується протестом прокурора від 19 травня 2009 року та постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2006 року, якою визнано недійсним рішення виконкому Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року в частині надання ОСОБА_3 права власності на гараж № АДРЕСА_1 (пункт 4), визнано недійсним рішення виконкому Вишгородської міської ради № 400 від 03 серпня 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,01 га, а ОСОБА_3 - земельної ділянки площею 0,0063 га під гаражний бокс № АДРЕСА_1 (пункти 7, 8).Позивачі на підтвердження своїх вимог не надали суду доказів того, що внаслідок скасування оспорюваним рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 червня 2009 року пунктів 5, 6 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 133 від 14 березня 2002 року (про оформлення ОСОБА_1 права власності на гараж № АДРЕСА_3 та оформлення ОСОБА_2 права власності на гараж № АДРЕСА_2 ) та пункту 6 рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 400 від 03 серпня 2004 року (про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0041 га під гаражним боксом АДРЕСА_2 ), змінилися чи припинилися їх суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на гараж № АДРЕСА_3, а позивач ОСОБА_2 набула право власності на гараж № АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0041 га під вказаним гаражем.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 росять скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди послалися на встановлені постановою Вишгородського районого суду Київської області від 17 серпня 2006 року як на преюдиційні, проте вказане судове рішення ухвалювалося за позовом ГБК "Київський", який припинив своє існування. Отже, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2006 року встановлені обставини стосуються іншої юридичної особи, що виключає преюдиційність таких фактів. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 володіють гаражами на підставі рішень загальних зборів ГБК "Київський-2". На дату прийняття виконкомом міськради оспореного рішення заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були позбавлені права власності на гаражі судовим рішенням. Крім того, прокурор у протесті просив скасувати рішення ради № 133, а міська рада скасувала й пункти 6,7,8 рішення № 400. У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року зазначено, що Вишгородська міська рада Київської області рішенням № 177 від 18 червня 2009 року не мала права скасовувати рішення № 133 від 14 березня 2002 року в частині щодо оформлення права власності на гаражі АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, що суди не врахували.
(2) Позиція Вишгородської міської ради
У відзиві на касаційну скаргу Вишгородська міська рада зазначає, що заявниками у касаційній скарзі не наведено підстав невідповідності оспорюваного рішення ради вимогам закону.
(3) Позиція кооперативу
У відзиві на касаційну скаргу кооператив з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників "Київський" зазначає, що ГБК "Київський" свого існування не припинив, що підтверджується рішенням Вишгородського районного суду від 18 червня 2010 року, ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2011 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 14 березня 2002 року № 133 у пункті 4 затверджено оформлення ОСОБА_3 права власності на гараж № АДРЕСА_1 в ГБК "Київський" за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7А; у пункті 5 затверджено оформлення ОСОБА_1 права власності на гараж № АДРЕСА_3 в ГБК "Київський" за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7А; у пункті 6 затверджено оформлення ОСОБА_2 право власності на гараж № АДРЕСА_2 в ГБК "Київський" за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 7А.