Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа №592/5714/18
провадження №61-46709св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою головного лікаря комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку ОСОБА_1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року у складі судді Костенка В. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 15 січня
2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенко В. І.,
Собина О. І.,
учасники справи:
заявник - головний лікар комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер",
особа, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку - ОСОБА_1,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року головний лікар Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" (далі - Головний лікар) звернувся із заявою про проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 у примусовому порядку.
Заява мотивована тим, що до Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласний наркологічний диспансер" (далі - КЗ СОР "Обласний наркологічний диспансер" надійшла спільна заява мешканців квартир з АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2, у якій просили провести психіатричний огляд у примусовому порядку їх сусідки ОСОБА_1 .
Указував, що 06 квітня 2018 року, 13 квітня 2018 року та 04 травня 2018 року до місця мешкання ОСОБА_1 були здійснені виїзди лікарів-психіатрів спеціалізованої психіатричної бригади швидкої допомоги, але згоду на огляд вона не надала.
Головний лікар вважав, що у ОСОБА_1 тяжкий психічний розлад, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих.
Вказував, що ОСОБА_1 вмикає газ (що майже не призвело до вибуху), щодня безпідставно викликає правоохоронні органи, МНС, санітарно-епідеміологічну службу, вступає в суперечки та конфлікти з сусідами, погано контролює роботу електроприладів, не дивиться за своїм малолітнім онуком, який мешкає разом з нею.
Зроблено висновок, що ОСОБА_1 вчиняє, або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, тому припускають наявність у неї тяжкого психічного розладу.
Тому заявник звернувся до суду і просив провести психіатричний огляд у примусовому порядку ОСОБА_1 без її згоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог щодо проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 без її усвідомленої згоди, оскільки, заявником не надано належних, достатніх та переконливих доказів, які б давали підстави для проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 у примусовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме частин першої та четвертої статті 294, частини другої статті 341, статті 368 ЦПК України, та неправильним застосуванням частини четвертої статті 22 Закону України "Про психіатричну допомогу".
Зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині рішення, містять неправдиву інформацію, твердження суду ґрунтуються на неналежних та неприпустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції базуються на припущеннях. Суди порушили право на доказування.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд безпідставно вважав ОСОБА_1 у справі заінтересованою особою.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.