Постанова
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа №495/9473/16-ц
провадження №61-32849св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Прийомової О. Ю. та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації,
відповідач: - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року заступник прокурора Одеської області, діючи в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, з позовом, у якому просив витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), вартістю 60 040 грн.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі № 2а-7932/08/1570 зобов`язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районі Одеської області, ДП "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" в Одеській області видати особам, зазначених в списку громадян, учасникам судового процесу, вказаних в додатку до розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27 лютого 2008 року № 566-А-2008 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, Будацька коса.
На підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 грудня 2010 року, на підставі якого у власність останнього передано земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту).
У подальшому, 09 вересня 2015 року вказану земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу, відчужено на користь відповідача ОСОБА_1 .
Заступник прокурора Одеської області вважає, що відповідно до статті 116, 122 Земельного Кодексу України єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва є Одеська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії, яка жодних рішень щодо передачі земель не приймала.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, в якому просила: визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею - 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), цільове призначення для - індивідуального дачного будівництва; визнати її добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 09 вересня 2015 року.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 при укладанні договору купівлі-продажу землі від 09 вересня 2015 року були дотримані всі норми права. На час відчуження право власності ОСОБА_2 не було скасовано, будь-які заборони, арешти також були відсутні.
Право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набула в установленому законом порядку, а відтак, вона є добросовісним набувачем.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_1 було прийнято до спільного провадження з позовом заступника прокурора.
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, та ОСОБА_1 залишені без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 видано на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня
2010 року. Вказаним судовим рішенням встановлена відповідність процедури приватизації спірної земельної ділянки діючому законодавству.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Заступник прокурора Одеської області оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року в частині вирішення первісного позову залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаженій частині є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, заступник прокурора Одеської області просить скасувати ухвалені у справі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області, та постанову апеляційного суду, у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду не узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 квітня
2013 року у справі № 6-14цс13, згідно із якою правовою підставою набуття права власності на землю згідно з статтею 116 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий без визначеної законом підстави з порушенням вимогам статей 116, 118 ЗК України.
У постанові від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13 Верховного Суду України вказав, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статей 116, 118 ЗК України.
Заявник вважає невірним посилання суду першої інстанції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі № 2а-7932/08/1570, в рамках якої, начебто, встановлено відповідність процедури приватизації зазначеної спірної земельної ділянки вимогам законодавства, у зв`язку з тим, що у рамках вказаної справи не вивчалося питання правомірності набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 . Зі змісту вказаної постанови слідує, що відповідного розпорядження про передачу у власність земельних ділянок, про які йшла мова у постанові, Одеською обласною державною адміністрацією не приймалося, громадяни з відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їх у власність до органів виконавчої влади не зверталися, позитивні висновки за проектами землеустрою щодо земельних ділянок, зазначених в оскаржуваному розпорядженні не надавалися, у зв`язку з відсутністю відповідних заяв громадян до відділу Держкомзему України у Білгород-Дністровському районі, чим не виконано вимоги процедури приватизації земельної ділянки, передбаченої статтею118 ЗК України.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що постановою суду адміністративної юрисдикції не вивчалось питання правомірності набуття права власності на земельну ділянку.
Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі
№ 6-1цс15, відповідно до якого не набувається право власності добросовісним набувачем на майно, яке було предметом судового розгляду та за рішенням суду право власності на нього визнано за іншою особою, проте відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем в порядку виконання судового рішення, не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі статті 346 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду
від 29 квітня 2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га у межах згідно з планом, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), та видано державний акт.