Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 675/2372/16-ц
провадження № 61-29813сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області, у складі судді Янішевської О. С., від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., від 27 липня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що житловий будинок
АДРЕСА_1 належав на праві власності подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У 2004 році ОСОБА_6 подарувала позивачу належну їй 1/2 частину будинку з відповідними надвірними будівлями і прибудовами. 24 травня 2011 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування будинку за вказаною адресою. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 серпня 2016 року, ОСОБА_1 успадкувала належну ОСОБА_5 1/2 частину зазначеного будинку. Однак, при зверненні до нотаріуса за видачею свідоцтва про право власності на вищевказану земельну ділянку їй було відмовлено з тих підстав, що у заповіті йдеться лише про житловий будинок.
Посилаючись на те, що одночасно з набуттям права власності на житловий будинок у неї виникло право на земельну ділянку, позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822110100:01:002:0194, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по
АДРЕСА_1 , яка належала померлому
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 824774, виданого 24 травня 2011 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на спірну земельну ділянку як власник нерухомого майна (будинку), розташованого на ній, оскільки цільове призначення земельної ділянки визначене саме для будівництва та обслуговування жилого будинку. Цільове призначення земельної ділянки не змінилось.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що будинок і земельна ділянка, як окремі складові спадкового майна, спадкуються кожне за своїми правилами: будинок - за заповітом, а земельна ділянка - за законом. У цьому випадку власник будинку має право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будинку (як правило це 2 метри по контуру довкола будинку) та право сервітутного користування земельною ділянкою, необхідною для проходу/проїзду до будинку. Власник земельної ділянки має можливість користуватись своїм правом власності (садити город, сад, здійснювати власне будівництво після отримання відповідного дозволу тощо), однак не може створювати перешкоди в користуванні будинком та його обслуговуванні власнику будинку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У запереченні (відзиві) на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, а рішення Ізяславського районного суду
від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області
від 27 липня 2017 року залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу. Зупинено виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня
2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року матеріали справи № 675/2372/16-ц надійшли до Верховного Суду.
12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
27 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу № 675/2372/16-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2002 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність якого становила 81%, хлів і земельну ділянку розміром 0,1117 га, з яких 0,1000 га для обслуговування цього будинку і 0,0117 га для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться по
АДРЕСА_1 . У подальшому будинок був добудований і введений до експлуатації.
29 липня 2004 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 1/2 частину зазначеного будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями та прибудовами, яка належала їй на праві спільного сумісної власності.
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ
№ 824774 від 24 травня 2011 року ОСОБА_5 на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу набув право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною вище адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
03 жовтня 2008 року ОСОБА_5 було складено заповіт, відповідно до якого останній на випадок своєї смерті заповів належну йому частину будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_5
11 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 .
У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом Огнівчук Н. О. було відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі та споруди, оскільки вона призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня
2019 року у справі № 235/6657/16-ц (провадження № 61-29778св18), вказавши про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої та третьої статті 1225 ЦК України, у зв`язку із чим визнав за позивачем право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі та споруди, оскільки вона призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
У той же час в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 341/363/16-ц (провадження № 61-31063св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив інший висновок, що стаття 1225 ЦК України визначає особливості спадкування прав на земельну ділянку. Основним її змістом є те, що спадкування земельних ділянок здійснюється на загальних підставах. Це означає, з однієї сторони, поширення на цей вид майна загальних засад і правил, що регулюють умови і порядок спадкування, а з іншої - відсутність спеціальних дозволів органів державної влади та місцевого самоврядування на одержання земельних ділянок у спадщину. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,1576 га, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували положення статті 1225 ЦК України та передчасно визнали за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,1576 га в розмірі, належному спадкодавцю, оскільки він як спадкоємець домоволодіння має право лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Спадкування ж решти вказаної ділянки здійснюється на загальних підставах.
Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.