Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 323/1407/15-ц
провадження № 61-12801св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (відповідач за зустрічним позовом),
відповідачі: ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Публічне акціонерне товариство "Омега банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року у складі судді Мінаєва М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що йому належить право грошової вимоги до відповідачів за кредитним договором № 0704/0408/45-011, укладеним 09 квітня 2008 року (з подальшими змінами) між відповідачем ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого було ПАТ "Сведбанк", а потім ПАТ "Омега банк"), та договором поруки № 0704/0408/45-011-Р-1, укладеним 09 квітня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк". За умовами вказаного кредитного договору ВАТ "Сведбанк" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 16 000,00 доларів США строком до 09 квітня 2033 року, а відповідач ОСОБА_2 за договором поруки зобов`язалась перед банком відповідати за виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за цим кредитним договором.
У листопаді 2012 року ВАТ "Сведбанк" передало право грошової вимоги за вказаними договорами в порядку факторингу на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", а останнє, в свою чергу, на підставі договору факторингу передало право грошової вимоги за вказаними договорами позивачу - ТОВ "Кредитні ініціативи".
Відповідачі своїх зобов`язань за кредитним договором та договором поруки не виконують, у зв`язку з чим станом на 09 серпня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 322 456,48 грн, яка складається із: заборгованості по сплаті кредиту в сумі 193 022,29 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 87 936,16 грн та пені в сумі 41 498,03 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Кредитні ініціативи", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), Публічне акціонерне товариство "Омега банк" (далі - ПАТ "Омега банк"), про визнання припиненою поруки.
Зустрічний позов обгрунтований тим, що після укладення кредитного договору та договору поруки до кредитного договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод про збільшення процентної ставки за кредитом. Водночас, відповідних додаткових угод до договору поруки не укладалось, тобто збільшення обсягу зобов`язань боржника за кредитним договором відбулось без її згоди та відома як поручителя, а тому порука за договором поруки підлягає припиненню на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя.
Також ОСОБА_2 вказувала на те, що, навіть якщо не брати до уваги ці обставини, порука за договором поруки є припиненою і на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки кредитор не дотримався передбаченого цією нормою преклюзивного шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя, змінивши строк виконання зобов`язання за кредитним договором шляхом подання у травні 2013 року позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач відповідної вимоги до поручителя до листопада 2013 року не пред`явив.
На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просила суд визнати припиненою поруку за договором поруки від 09 квітня 2008 року № 0704/0408/45-011-Р-1, укладеним між нею, відповідачем ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 09 квітня 2008 року № 0704/0408/45-011 станом на 09 серпня 2014 року у розмірі 195 008,55 грн, у тому числі 193 022,29 грн тіла кредиту та 1 986,26 грн процентів за користування кредитом; в іншій частині позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано припиненою поруку за договором поруки від 09 квітня 2008 року № 0704/0408/45-011-Р-1, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк"; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що достроковою вимогою первісного кредитора в особі банку від 30 березня 2011 року було визнано строк повернення кредиту таким, що настав. Суд першої інстанції вважав, що строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 товариством не пропущений, оскільки у травні 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось з позовом до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, тому відповідно до частин другої-четвертої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами по кредитному договору у травні 2013р був перерваний, а з новим позовом про солідарне стягнення товариство звернулось вже 15 вересня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності. Тому суд частково задовольнив позов ТОВ "Кредитні ініціативи", визначивши суму заборгованості станом на 09 серпня 2014 року у розмірі 195 008,55 грн. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та визнаючи поруку припиненою, суд виходив із того, що первісний кредитор не подав позову до ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня, встановленого для дострокового повернення кредиту за кредитним договором, тобто у строк до 30 жовтня 2011 року, тому порука за договором поруки припинилась відразу після спливу цих шести місяців.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині стягнення з нього заборгованості, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року в оскаржуваній частині щодо стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості та судових витрат змінено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 09 квітня 2008 року № 0704/0408/45-011 станом на 09 березня 2013 року у розмірі 183 520,71 грн, у тому числі 122 380,98 грн суми кредиту, 31 342,71 грн процентів за користування кредитом, пеню в сумі 29 797,02 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат; в решті рішення не оскаржувалось і не переглядалось.
Змінюючи розмір стягнутої заборгованості апеляційний суд виходив з того, що на час вирішення цієї цивільної справи набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій вже визначено період стягнення та розмір заборгованості, тому вважав, що суд першої інстанції безпідставно визначав інший період, і інший розмір заборгованості заново. Так апеляційний суд вважав, що рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, вже встановлені обставини, які створили преюдицію у справі, що переглядається, оскільки заборгованість стягнута достроково станом на 09 березня 2013 року, а тому ні період стягнення, ні сума стягнення коригуватись вже не може. Відтак, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції безпідставно перерахував розмір заборгованості по-іншому та за іншим курсом долару до гривні.
У частині вирішення зустрічних позовних вимог рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову банку скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули з нього заборгованість, оскільки позивач при зверненні до суду про стягнення кредитної заборгованості пропустив строк позовної давності. Так, банк 30 березня 2011 року надіслав позичальнику письмову вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором, змінивши таким чином термін погашення заборгованості, а указаний позов поданий до суду у вересні 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що позовна давність переривалася у травні 2013 року, коли ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим же самим кредитним договором, оскільки має місце наявність двох різних предметів позову: звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, посилається на те, що право нараховувати пеню та відсотки після зміни терміну виконання основного зобов`язання втрачається.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року справу № 323/1407/15-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк" укладено кредитний договір № 0704/0408/45-011.
Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 доларів США на строк по 09 квітня 2033 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання в повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, з правом зміни процентної ставки банком без укладення додаткової угоди.
У пункті 1.4 кредитного договору визначено цільове призначення кредитних коштів, які надані для купівлі позичальником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 5 кредитного договору позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне погашення кредитної заборгованості шляхом оплати ануїтетних платежів, письмово повідомляти про зміну анкетних даних, забезпечити укладення ОСОБА_2 договору поруки, та виконувати інші умови кредитного договору.
Згідно із пунктом 8 кредитного договору пеня за кожен день прострочення терміну сплати ануїтетних платежів складає подвійну облікову ставку НБУ від суми простроченого платежу.
Також з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 09 квітня 2008 року уклали іпотечний договір № 0704/0408/45, відповідно до якого іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Студенцовим О. В.
09 квітня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк" укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2, як поручитель зобов`язалась відповідати перед банком за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих ОСОБА_1 за кредитним договором.
У подальшому, додатковими угодами № 1 від 26 листопада 2009 року, № 2 від 26 листопада 2009 року, № 3 від 13 травня 2011 року, до кредитного договору вносились зміни в частині встановлення процентної ставки. Зокрема, додатковою угодою № 1 від 26 листопада 2009 року сторони узгодили, що процентна ставка за користування кредитом встановлюється у таких розмірах: з 27 листопада 2009 року по 09 листопада 2010 року - 7 % річних, з 10 листопада 2010 року по 09 листопада 2011 року - 10 % річних, з 10 листопада 2011 року по 09 квітня 2033 року - 13,08 % річних. Крім того, додатковою угодою № 2 сторони узгодили відповідні щомісячні ануїтетні платежі.