Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 175/1815/17
провадження № 61-40861св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2015 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів.
Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач отримав у борг від позивача 8 000 000,00 грн, які зобов`язувався повернути до 19 квітня 2016 року. Договором передбачено, що у разі неповернення позики у вказаний термін, відповідач у термін до 19 липня 2016 року зобов`язався переоформити на позивача право власності на нежилий будинок - АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що у встановлений договором строк борг відповідачем не повернуто, позивач просив суд: визнати за ним - ОСОБА_1 право власності на нежитловий будинок - АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 у рахунок погашення заборгованості та внести відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежилий будинок - АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості та постановлено внести відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим,що відповідач умови договору позики не виконав, заборгованість у встановлений строк не повернув, а тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та відповідно до положень статей 1047, 1049 ЦК України підлягають задоволенню. При цьому районний суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_2, з підстав недоведеності таких вимог.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в зазначені справі закрито.
Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що судом першої інстанції не було враховано положення щодо правил виключної підсудності, оскільки спірний об`єкт нерухомості знаходиться у м. Києві.
Крім того, позовні вимогами про визнання за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 у даній справі не заявлялися, до суду з такими вимогами ОСОБА_1 не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, мотивована тим, що Дніпропетровська місцева прокуратура № 3, що діяла в інтересах держави в особі Київської міської ради не мала права оскаржувати рішення апеляційного суду, оскільки нежилий будинок - АДРЕСА_1, знаходиться в стадії переоформлення права оренди.
Доводи інших учасників справи
В жовтні 2018 року Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, а тому визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості порушує право останньої на користування, розпорядження та володіння земельною ділянкою, яка розташована за вказаною адресою.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
25 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 квітня 2015 року № 759 Приватним акціонерним товариством "Універсам 16" продало, а ОСОБА_2 придбав об`єкт нерухомості: нежилий будинок - АДРЕСА_1, загальною площею 4046,5 кв. м., що підтверджується копією витягу з Державного реєстру № 36711167 від 23 квітня 2015 року та актом прийому-передачі технічної документації.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 травня 2015 року № 994 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав 76/100 частин, ОСОБА_3 - 12/100 частин об`єкту нерухомості: нежилий будинок - АДРЕСА_1, загальною площею 4046,5 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру № 37585414 від 15 травня 2015 року.
19 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 8 000 000 грн, та зобов`язався повернути вказану суму грошових коштів у визначений договором строк, а саме - до 19 квітня 2016 року.