Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 199/2403/18
провадження № 61-1398св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Амур-Ніжньодніпровської районної у м. Дніпро ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року в складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Яцини В .Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що з ОСОБА_2 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2008 року. Від спільного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Восени 2011 року їх сімейні відносини припинилися, з того часу з відповідачем однією сім`єю не проживають, дитина проживає з нею.
14 вересня 2013 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4, який ще до реєстрації шлюбних відносин з однорічного віку дитини допомагає їй у вихованні і утриманні сина. Дитина вважає його своїм батьком, а відповідача син не пам`ятає.
Після того, як відповідач покинув сім`ю, життям сина він фактично не цікавиться, участі у житті дитини не приймає, не цікавиться здоров`ям та його навчанням, за місцем проживання сина він не з`являється.
21 травня 2014 року вона зверталась до органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпропетровську із заявою про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина. При розгляді комісією її заяви відповідачу був наданий випробувальний термін 6 місяців. Відповідач з метою заперечення її вимог звернувся із заявою про призначення днів побачень з сином, мотивуючи тим, що вона чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною.
18 липня 2014 року відповідачу було призначено дні побачень з сином, а саме кожну другу та четверту неділю місяця з 11.00 до 15.00, але він жодного разу з сином не зустрічався.
З позовом про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів вона вже зверталась до суду.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду м. Дніпропетровськ від 17 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, 2010 року народження та стягнуто аліменти на його утримання у розмірі ј частини усіх видів його доходу.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції від 17 серпня 2015 року в частині задоволення позову про позбавлення батьківських прав скасовано та ухвалено в цій частині, нове рішення про відмову в задоволенні позову. В частині стягнення аліментів рішення районного суду залишено без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року в частині вирішення спору про позбавлення батьківських прав залишив без змін.
Вважає, що жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті сина відповідач не вчинив, а факт заперечень відповідача проти її вимог та оскарження судового рішення про позбавлення його батьківських прав не може свідчити про прояв його інтересу до дитини та бажання виконувати обов`язки з виховання дитини. Матеріальної допомоги на утримання дитини він не надає, заборгованість по аліментах станом на 31 січня 2018 року становить 48360,78 грн.
У зв`язку з вищезазначеним просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі пункту 2 частини першої статті 164 СК України.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 липня 2018 року, залишене без зміни постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено: позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 протягом 7 років не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям. Доказів щодо наявності перешкод у спілкуванні з сином відповідачем надано не було. Аліменти на утримання сина ОСОБА_2 в повному обсязі не сплачує без поважних причин та не виконує свої батьківські обов`язки, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2008 року до осені 2011 року, мають дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З осені 2011 року сімейні відносини між ними припинилися і дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
14 вересня 2013 року позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 і її прізвище після одруження стало ОСОБА_1
Дитина проживає з матір`ю та її чоловіком ОСОБА_4 відповідно до довідки про склад сім`ї від 05 лютого 2018 року.
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина та стягнення аліментів.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року позовні вимоги були задоволені повністю.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року в частині задоволення позову про позбавлення батьківських прав скасовано та ухвалено, в цій частині, нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року в частині вирішення спору про позбавлення батьківських прав залишив без змін (а.с.13-14).
На виконання рішення в частині стягнення аліментів був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2015 року, і до повноліття дитини (а.с.15).
Виконавчий лист перебуває на виконанні в Амур-Ніжньодніпровському відділі державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області, заборгованість по сплаті аліментів станом на 31 січня 2018 року становить 48360,78 грн. (а.с.16-18).
18 липня 2014 року рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпропетровську за №181/2 ОСОБА_2 були призначені дні побачень із малолітнім сином ОСОБА_3 (а.с.19).