Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5413/16-ц
провадження № 61-18463св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2019 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (далі - ТОВ "Навігатор") про встановлення факту перебування у трудових відносинах, внесення запису у трудову книжку, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтовано тим, що в період з жовтня 2006 року по лютий 2010 року він працював водієм таксі у ТОВ "Навігатор", однак, через свій довірливий характер не перевіряв правильності оформлення його на роботу. Необхідність перевірки наявності записів у трудовій книжці виникла у нього в 2012 році при оформленні пенсії, однак, після неодноразових звернень до генерального директора ТОВ "Навігатор" про надання належно оформленої трудової книжки, жодних результатів отримано не було. У 2011 році він звернувся до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області щодо порушення законодавства про працю керівництвом ТОВ "Навігатор", яка дала висновок про те, що між ним (позивачем) та ТОВ "Навігатор" ймовірно мали місце неформальні трудові відносини, які не були приведені у відповідність до чинного законодавства. Позивач вважав, що підтвердженням існування між ним та названим товариством трудових відносин є наказ від 11 березня 2008 року № 11-к та наказ від 04 січня 2010 року № 115-к про прийняття на посаду водія легкового автомобіля і закріплення за ним автомобіля "Daewoo-Nexia" з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, та наказ від 08 лютого 2010 року №2/8с про прийняття на стажування водієм легкового автомобіля і закріплення за ним вказаного автомобіля, а також протокол про адміністративне правопорушення, в якому є відомості про нього як про водія легкового автомобіля "Daewoo-Nexia" з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, належного ТОВ "Навігатор", як учасника дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце у квітні 2008 року.
Враховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивач просив: встановити факт його перебування у трудових відносинах із ТОВ "Навігатор"; зобов`язати ТОВ "Навігатор" внести запис у трудову книжку, зазначивши дату прийняття його на роботу у ТОВ "Навігатор" водієм 02 жовтня 2006 року та дату звільнення з роботи 21 лютого 2010 року; стягнути з ТОВ "Навігатор" на його користь 22039,75 грн заборгованої із заробітної плати, яку він обраховує, виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2010 року по 30 вересня 2016 року включно у розмірі 286618,70 грн, а всього 308658,45 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на сплив позовної давності як на підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що позивачем не доведено його позовні вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема не надано належну оцінку усім доказам у справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.