Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 521/18365/15-ц
провадження № 61-18573св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Морський будівельний комплекс",
третя особа - Головне управління Держпраці в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Морський будівельний комплекс", третя особа - Головне управління Держпраці в Одеській області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення витрат для обладнання автомобіля, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем та займав посаду комерційного директора у ТОВ "Морський будівельний комплекс". Зазначав, що 17 червня 2015 року відбулось фактичне відсторонення його від роботи, а 19 серпня 2015 року йому стало відомо, що його звільнили з роботи на підставі пункту 1 частини першої статі 40 КЗпП України. Вважав звільнення незаконним та зазначав, що йому не було виплачено вихідної допомоги, за лікарняним, за невикористані відпустки та інші соціальні виплати та компенсації. Також зазначав, що йому не були компенсовані витрати в розмірі 13 240,00, які він витратив для обладнання службового автомобіля.
Порушення відповідачем норм трудового законодавства призвело до моральної шкоди, яку він зазнав внаслідок знущання, створення негативної обстановки, що призвело до погіршення здоров`я, позбавлення умов перебування на роботі, незаконним не допуском на робоче місце, незаконним звільненням з роботи, невидачею трудової книжки.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним наказ директора ТОВ "Морська будівельна компанія" від 17 серпня 2015 року № 20, яким його звільнено з роботи; визнати, що звільнення ОСОБА_1 з посади комерційного директора ТОВ Морська будівельна компанія" підставі пункту 1 частини першої статі 40 КЗпП України, здійснено з порушенням вимог діючого законодавства. Стягнути з ТОВ "Морська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати у розмірі 13 240,00 грн на ремонт службового автомобіля. Стягнути з ТОВ "Морська будівельна компанія на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням трудового законодавства, так як у ТОВ "Морський будівельний комплекс" відбулися зміни в організації виробництва і праці і скорочення штату, що призвело до вивільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при вирішенні даного спору порушили норми матеріального права, не застосувавши до правовідносин статті 42, 49-2 КЗпП України щодо переважного права працівника з більш високою кваліфікацією на залишенні на роботі та обов`язку роботодавця запропонувати наявні на підприємстві посади, не лише на час повідомлення про скорочення штату, а всі інші посади, які з`явились протягом часу до дня видання наказу про звільнення позивача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації власних витрат на службовий автомобіль, суди не послались на жодну правову норму і не застосували до правовідносин норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме: статті 1158-1160 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суди не приділили обґрунтуванню своєї відмови, або встановленим підставам, жодного абзацу судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року ТОВ "Морський будівельний комплекс" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.