ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №810/4740/15
адміністративне провадження №К/9901/25451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року (суддя Щавінський В.Р.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року (судді: Бистрик Г.М. (головуючий), Межевич М.В., Сорочко Є.О.)
у справі № 810/4740/15
за позовом Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс""
до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Державне підприємство "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"" (далі - ДП "УДЦЗРП "Укррефтранс"") звернулося до суду з адміністративним позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2015 року № 0001202205 та № 0001212205.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції ДП "УДЦЗРП "Укррефтранс"" із ПП "ЄВРОСТАНДАРТ" та ТОВ "ДЕЛІ" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, адміністративний позов задовольнив повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Васильківська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДП "УДЦЗРП "Укррефтранс"" у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
19 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга контролюючого органу не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період із 03 до 09 лютого 2015 року Васильківською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам із ПП "ЄВРОСТАНДАРТ", ТОВ "ДЕЛІ" за період з 01 листопада 2013 року до 31 грудня 2013 року.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 1 009 994,00 грн;
- підпункту 14.1.22 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на 3385,00 грн.
Висновки Васильківської ОДПІ щодо виявлених порушень переважно ґрунтуються на відсутності товарно-транспортних документів, а також на недоліках у їх заповненні, що, на думку відповідача, унеможливлює підтвердження фактичного постачання товару, а отже свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
У зв`язку із виявленими порушеннями на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 05 березня 2015 року:
- № 0001202205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 514 991,00 грн, зокрема за основним платежем - 1 009 994,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 504 997,00 грн;
- № 0001212205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5077,50 грн, зокрема за основним платежем - 3385,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1692,50 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.