ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №804/4636/16
касаційне провадження №К/9901/19449/18, К/9901/19448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) та касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (головуючий суддя - Кононенко О.В., судді - Верба І.О., Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Гімон М.М., Чумак С. Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції та ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за червень 2016 року; податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за червень 2016 визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 13.07.2016.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації за червень 2016 року з підстав того, що Товариство не являється платником податку на додану вартість не відповідає дійсності та є протиправною, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 № 804/15083/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про Товариство та скасовано рішення Інспекції від 09.09.2015 №8280/10/04-62-11-01-43 про анулювання реєстрації товариства як платника податку на додану вартість. Також позивач посилався на те, що вказана контролюючим органом причина для відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації не передбачена Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за червень 2016 року; визнав податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за червень 2016 року такою, що подана у день її фактичного отримання ДФС України - 13.07.2016; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариству було протиправно відмовлено в прийнятті декларації за червень 2016 року з посиланням на те, що він не є платником податку на додану вартість, оскільки станом на момент подання декларації за червень 2016 року, поданої 13.07.2016, рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість було скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що в базі даних програмного забезпечення для приймання від податкової звітності ІС "Податковий блок", підсистемі "обробка ПЗ та платежів" за червень 2016 декларація з ПДВ, надана Товариством відсутня, отже Інспекція особисто не відмовляла у прийнятті податкової звітності, а тому не вчиняла будь-яких протиправних дій щодо позивача.
ДФС України оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що дії ДФС України вчинені у період між анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість та набранням законної сили судовим рішенням щодо протиправності такого анулювання є правомірними.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційні скарги.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.03.2020 прийняв касаційну скаргу ДФС України та касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив справу до попереднього розгляду на 17.03.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 08.10.2015 між Інспекцією та Товариством було укладено договір № 081020152 про визнання електронних документів. Згідно із зазначеним договором орган ДФС зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп`ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.
09.09.2015 рішенням Інспекції №8280/10/04-62-11-01-43 анульовано реєстрацію Товариства як платника податку на додану вартість відповідно до абзацу "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового Кодексу України на підставі наявності в Єдиному державному реєстрі інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.
13.07.2016 Товариство засобами електронного зв`язку в електронній формі направило до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, однак документ не було прийнято, що підтверджується квитанцією №1, в якій зазначено причину неприйняття - "платник податків не був платником податку на додану вартість в період червень 2016 року, дата анулювання реєстрації платника податку на додану вартість 09.09.2015".
Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 у справі №804/15083/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелс" та скасовано рішення Інспекції від 09.09.2015 №8280/10/04-62-11-01-43 про анулювання реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість.
Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед інших обов`язків платників податків передбачено і обов`язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу) та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статі 16 Кодексу).
Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.