ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №2а-3220/10/1970
адміністративне провадження №К/9901/12367/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу №2а-3220/10/1970
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тернопільської обласної ради - про стягнення коштів у дохід бюджету, провадження у якій відкрито
за заявою Західного офісу Держаудитслужби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року (№К/800/57998/14),
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області (далі - КРУ в Тернопільській області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру (далі - Диспансер, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тернопільської обласної ради (далі - третя особа) - з вимогами стягнути в дохід обласного бюджету кошти в розмірі 11549,46 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в ході ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача було виявлено порушення ним вимог законодавства України, що призвели до завдання збитків обласному бюджету, які відповідач у добровільному порядку відшкодувати відмовляється.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управління в Тернопільській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2010 року №04-22/48 (далі - Акт ревізії).
4. Ревізією встановлено, що в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року підконтрольна установа отримала 23098,91 грн орендної плати від здачі в оренду об`єктів нерухомого майна, що є комунальною власністю. Проте, усупереч вимог пункту 14 Методики розрахунку орендної плати і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, затвердженої рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 27 квітня 2007 року № 177, частка орендних платежів у розмірі 50% не була перерахована до відповідного обласного бюджету, чим останньому завдано збитків на суму 11549,46 грн.
5. На підставі Акта ревізії КРУ в Тернопільській області було складено та направлено відповідачеві вимогу про усунення порушень від 21 липня 2010 року №19-04-13-14/3860, пунктом 7 якої Диспансер було зобов`язано перерахувати в дохід обласного бюджету кошти в сумі 11549,46 грн.
6. Беручи до уваги, що Диспансер не забезпечив виконання вказаної вимоги в частині перерахування до обласного бюджету половини орендних платежів за відповідний період, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено: стягнуто з Диспансеру в дохід обласного бюджету кошти в розмірі 11549,46 грн.
8. Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що орендна плата за оренду об`єктів, що перебувають у комунальній власності, сплачується одночасно балансоутримувачеві та до відповідного місцевого бюджету в розмірі і пропорціях, що визначаються методикою, затвердженою органом місцевого самоврядування.
9. Водночас пунктом 14 Методики розрахунку орендної плати і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, яка затверджена рішенням сесії Тернопільської обласної ради від 27 квітня 2007 року №177, передбачено, що орендна плата за оренду нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності сільських, селищних та міських рад Тернопільської області, сплачується до обласного бюджету та підприємству, установі (балансоутримувачу) в рівних частинах.
10. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій погодилися з висновком органу державного фінансового контролю про те, що Диспансер зобов`язаний був перерахувати половину одержаної протягом 2008-2009 років орендної плати до обласного бюджету.
11. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, Диспансер подав касаційну скаргу.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасовано, а провадження в справі 2а-3220/10/1970 закрито.
13. Закриваючи провадження в справі, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що спір між сторонами в цій справі стосується відшкодування шкоди, завданої господарюючим суб`єктом унаслідок порушення ним фінансової дисципліни, тобто є деліктними, а тому не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
14. На обґрунтування такого висновку Вищий адміністративний суд України зазначив, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) мають приватно-правовий характер і, як наслідок, не можуть розглядатися судами адміністративної юрисдикції.
IV. Доводи заяви
15. Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2017 року, Західний офіс Держаудитслужби, який є правонаступником КРУ в Тернопільській області, на підставі положень статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 2, 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII) та статті 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
16. На обґрунтування заяви Західний офіс Держаудитслужби додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року №К/9991/829/12, від 14 березня 2013 року №К/9991/77339/12, від 24 листопада 2015 року №К/800/57998/14, які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
17. Західний офіс Держаудитслужби стверджує, що в доданих для порівняння судових рішеннях Вищий адміністративний суд України, проаналізувавши положення статей 2, 10 Закону №2939-XII у взаємозв`язку із статтею 17 КАС України, дійшов висновку, що орган державного фінансового контролю, звертаючись до суду з позовом до підконтрольної установи про стягнення коштів, реалізує публічно-владні управлінські функції на виконання вимог законів, а тому такі спори є публічно-правовими.
18. Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом КРУ в Тернопільській області до Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру, за участю третьої особи - Тернопільської обласної ради - про стягнення коштів.
19. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 31 січня 2018 року матеріали зазначеної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Олендера І.Я., суддів Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21 січня 2020 року, у зв`язку з унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної заяви.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2020 року заяву передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Оцінка Верховного Суду
23. За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може бути: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
24. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року №К/9991/829/12, яку додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з підконтрольної установи зайво отриманих коштів, дійшов висновку, що спір між органом державного фінансового контролю та підконтрольною установою щодо повернення до місцевого бюджету коштів, отриманих підконтрольною установою від оренди комунального майна, є публічно-правовим.
25. Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року №К9991/77339/12 цей суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що справи за позовом органу державного фінансового контролю до об`єкта контролю про стягнення коштів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України, скасував ухвали судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі та направив її для продовження розгляду до суду першої інстанції.
26. Вищий адміністративний суд України в обох справах, проаналізувавши положення статей 2, 10 Закону №2939-XII і статті 17 КАС України, дійшов висновку, що органи державного фінансового контролю під час здійснення своїх повноважень, що пов`язані з усуненням порушень, що призвели до завдання збитків відповідному бюджету, діють як суб`єкти владних повноважень, а тому всі спори, які випливають із функціональної діяльності цих органів, належать до юрисдикції адміністративних судів.
27. Таким чином, у доданих для порівняння ухвалах Вищого адміністративного суду України по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статті 2, 10 Закону №2939-XII та статтю 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
28. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних відносинах, Суд керується таким.