ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №614/1033/15-а
адміністративне провадження №К/9901/6698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №614/1033/15-а
за заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови Харківської області про визнання протиправними дій, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання постанови суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Гуляєвої Г.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Калитки О.М., суддів Бондара В.О., Кононенко З.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, заявник) у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), звернувся до суду із заявою з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у ненарахуванні та несплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3% річних за користування належними заявникові коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
1.2. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення в сумі 46579,12 грн;
1.3. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 144517,83 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
1.4. стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника 3% річних у сумі 10621,80 грн за коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
1.5. зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченка В.В. у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення.
2. На обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 на його користь було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку Виконавчий комітет Ізюмської міської ради виплатив із значною затримкою.
3. Посилаючись на несвоєчасність виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивач уважає, що в нього виникло право на отримання її індексації, а також компенсації втрати частини доходів.
4. Оскільки самостійно такі виплати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради під час розрахунків із заявником на підставі вказаного рішення не здійснив, останній звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 визнано незаконним і скасовано рішення Ізюмської міської ради від 12 вересня 2008 року №2551 "Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 року; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року станом на день звільнення (5350,46 грн щомісяця) із урахуванням виплаченої суми за розпорядженням від 11 вересня 2008 року №175-К.
6. 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 фактично поновлено на роботі.
7. 28 вересня 2015 року позивачеві було виплачено 63002,96 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
8. Платіжним дорученням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 було додатково перераховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 291791,15 грн.
9. Уважаючи, що під час виконання судового рішення в справі №2005/1592/12 Виконавчий комітет одночасно з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу протиправно не виплатив йому індексацію, компенсацію втрати частини заробітної плати та 3% річних, ОСОБА_1 звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови задоволено частково:
10.1. визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо ненарахування та невиплати індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року;
10.2. стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 46579,12 грн;
10.3. стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 144517,83 грн;
10.4. зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Марченка В.В. у термін до 01 лютого 2016 року подати звіт про виконання прийнятого рішення.
10.5.У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
11. Частково задовольняючи заяву позивача про судовий контроль за виконанням судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява позивача відповідає вимогам, передбаченим частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
12. Суд першої інстанції також уважав, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача, допущена ним під час виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12, що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасною виплатою середньої заробітної плати, присудженої вказаним судовим рішенням.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 індексації та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із затримкою фактичного виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12.
14. Водночас суд апеляційної інстанції уважав, що постанова Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року у цій справі була прийнята за наслідками розгляду адміністративного позову, а не заяви, передбаченої частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій (бездіяльності), учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання постанови суду.
16. На обґрунтування вимог касаційної скарги Виконавчий комітет Ізюмської міської ради зазначив, що компенсація за втрату частини доходів здійснюється у разі затримки виплати нарахованого доходу, під яким, для цілей застосування відповідного закону, необхідно розуміти пенсію, соціальні виплати, заробітну плату (грошове забезпечення).
17. Водночас у цій справі зазначену компенсацію позивач вимагав у зв`язку з несвоєчасною, на його думку, виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка не є доходом у розумінні вимог Законів України "Про оплату праці" та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
18. Що стосується задоволених судами попередніх інстанцій вимог щодо стягнення індексації, то відповідач зазначив, що індексуванню підлягають доходи, що не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер, до яких не відноситься присуджений за наслідками розгляду судової справи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
19. Заявник у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на те, що оскаржувані Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради судові рішення були прийняті за наслідками розгляду його заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення, у зв`язку з чим вони не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
20. Також позивач наполягає на безпідставності доводів відповідача, покладених в обґрунтування касаційної скарги. Позивач доводить, що для цілей індексації та компенсації втраченої частини доходів у зв`язку з їхнею несвоєчасною виплатою середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, стягнута на підставі рішення суду, прирівнюється до інших доходів, зокрема заробітної плати.
21. У зв`язку з викладеним позивач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача відповідних сум у зв`язку із тривалим невиконанням останнім постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12.
22. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Гуляєвої Г.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в справі №614/1033/15-а.
23. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку з чим касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н.А.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
31. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.