ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2020 року
Київ
справа №140/1757/19
адміністративне провадження №К/9901/2190/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі № 140/1757/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Волинь" (далі по тексту - позивач, ФК "Волинь") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ю-0009441303, якою зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 686598 грн. 12 коп.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0004961303 від 27 березня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 343299 грн. 06 коп.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 0004981303 від 27 березня 2019 року, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 3910 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі № 140/1757/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, апеляційний суд вказав, що, звернувшись до суду з позовом 29 травня 2019 року про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 8 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VІ). При цьому з клопотанням про поновлення такого строку ФК "Волинь" не звертався.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ФК "Волинь" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що скористався досудовим порядком оскарження вказаних рішень, а тому ним дотримано тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України. Так, рішення від 27 березня 2019 року були отримані позивачем 1 квітня 2019 року і у десятиденний строк оскаржені до ДФС України (9 квітня 2019 року). Рішенням ДФС України від 13 травня 2019 року скарга ФК "Волинь" була частково задоволена та відкликано попередню вимогу від 21 лютого 2019 року із зобов`язанням відповідача сформувати та направити позивачу нову вимогу. Вимога від 15 травня 2019 року, яка є предметом цього позову, була отримана 17 травня 2019 року і оскаржена в десятиденний строк до ДФС України (27 травня 2019 року), а вже 29 травня 2019 року позивач звернувся з даним позовом до суду.
На переконання скаржника, апеляційний суд помилково застосував строки, передбачені частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VІ, яка не є джерелом права, що регулює порядок здійснення адміністративного судочинства. Вказана правова норма лише встановлює строк, протягом якого платник внеску зобов`язаний погасити недоїмку, штрафи, пеню.
Застосування апеляційним судом посилань на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 січня 2019 року (справа №802/983/18-а), на думку позивача, є необґрунтованими, оскільки в межах справи, розглянутої Верховним Судом, оскарження вимоги органу доходів і зборів в адміністративному порядку не відбувалось. При цьому скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду. висловлену в постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17) щодо необхідності забезпечення принципу справедливості, рівності та балансу у відносинах між платником і державою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року (справа №802/983/18-а), від 17 липня 2019 року (справа №0740/1050/18), від 8 серпня 2019 року (справа №480/106/19), від 12 лютого 2020 року (справа №480/1192/19).
При цьому положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.