ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №822/2695/16
адміністративне провадження №К/9901/3889/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (колегія суддів: головуючий: Охрімчук І.Г., судді: Капустинський М.М., Смілянемць Е.С.)
у справі за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст вимог
Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 67 130 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд виходив з того, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року) ухвалене в порядку письмового провадження, отримано відповідачем 25 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 3 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства Україна, тому наведені відповідачем причини пропуску строку не можуть визнатись поважними.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
5 лютого 2020 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду направив касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідач не був присутнім під час проголошення оскаржуваного судового рішення, а рішення суду першої інстанції отримав лише 5 листопада 2019 року від особи, яка перебувала за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, звертає увагу на те, що в поданих до суду документах вказував іншу адресу для надсилання кореспонденції (м. Хмельницький, вул. Довженка, 9), однак судом не була врахована дана обставина.
При цьому скаржник зазначає, що, виходячи з норм Конституції України та норм міжнародного права, відмова у відкритті апеляційного провадження з формальних підстав унеможливлює доступ до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не надано.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ
Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до суд з позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 67 130 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишено без руху. Скаржнику запропоновано у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали відповідачем надіслано на адресу суду заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Заява обґрунтована тим, що відповідач не був присутнім під час проголошення оскаржуваного судового рішення, а поштове відправлення з рішенням суду першої інстанції було направлене на адресу АДРЕСА_1, однак дана адреса не є належною адресою, оскільки відповідач зазначав в поданих документах до апеляційної та касаційної інстанцій адресу м АДРЕСА_2, тому копію рішення суду першої інстанції апелянт отримав 5 листопада 2019 року. За наведених обставин, на думку відповідача, строк пропущено з поважних причин, що не залежало від волі та бажання скаржника.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року наведені причини пропуску строку визнано неповажним причини на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року) прийняте в порядку письмового провадження, вказане рішення отримано відповідачем 25 жовтня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а з апеляційною скаргою звернувся 3 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого Кодексу адміністративного суду України. Також, судом зазначено, що у поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач посилається на те, що поштове відправлення було направлене на адресу, яка не є належною, оскільки відповідач зазначав в поданих документах до апеляційної та касаційної інстанцій іншу адресу. Однак вказані обставини не беруть до уваги, оскільки з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що у графі "Розписка про одержання" міститься підпис, який належить відповідачу, та є ідентичним підписам, що наявні у інших рекомендованим повідомленнях, що містяться у матеріалах справи. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, відповідачем не надано.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується частиною третьою статті 8 Конституції України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
Згідно з частинами першою-другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.