ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №808/2018/18
адміністративне провадження №К/9901/24400/19; К/9901/25075/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги громадянина ОСОБА_1 та Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень рішень від 03.03.2018 №0010731304, №00107414304, №0010751304,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 03.03.2018 №0010731304, №0010741304, №0010751304.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що визначення йому сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору згідно з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не відповідає нормам пунктів 42.2 статті 42, пункту 44.7 статті 44, пункту 56.3 статті 56 та пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки висновок контролюючого органу про заниження ним оподатковуваного доходу за 2015 рік на 15 797 612,04 грн не підтверджений документально та не відповідає дійсним обставинам щодо джерел отримання ним доходу, в тому числі за попередні роки. Так, поза оцінкою контролюючого органу залишився підтверджений довідкою від 20.04.2018 № 217 факт повернення йому в 2013 році готівкою 12 773 571 грн при виході зі складу засновників ТОВ "Агат", які він задекларував в електронній декларації за 2015 рік. В суму задекларованих ним в зазначеній декларації статків були включені 3 024 041,00 грн як залишок від позики, отриманої ним в 2015 році за договором позики від ОСОБА_2 . Акт про результати позапланової невиїзної перевірки дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.1998 по 31.12.2016 від 15.01.2018 № 10/08-01-13-04/ НОМЕР_1 складений без повідомлення його про проведення перевірки та без його врахування заперечень та документів, наданих ним після ознайомлення з актом, а перевірка проведена з порушенням строку давності, встановленого підпунктом 102,1 статті 102 ПК.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ГУ ДФС від 03.03.2018: №0010731304 - про визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2015 рік, в розмірі 3152214,41 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 788053,6 грн; №0010741304 - про застосування штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік в розмірі 170 грн; №0010751304 - про визначення грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 236964,18 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59241,05 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність податкових повідомлень-рішень, тоді як позивач надав суду докази, які підтверджують його довід про отримання в 2013 році готівки в сумі 12 773 571,00 грн як вартості його частки у статутному капіталі ТОВ "Агат" у зв`язку з виходом із складу засновників цього товариства та про отримання позики від ОСОБА_2 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018 № 0010751304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 239504,48 грн, з яких 191603,58 грн - основне зобов`язання, а 47900,9 грн - штрафні (фінансові) санкції; та № 0010731304 - про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 3193392,75 грн, з яких 2554714,2 грн - основне зобов`язання; а 638678,55 грн - штрафні (фінансові) санкції. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції, що позивач довів отримання ним грошових коштів в сумі 12 773 571,00 грн з джерелом їх походження ТОВ "Агат" у звязку з виходом із складу засновників цього товариства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зробив іншу, ніж суд першої інстанції, оцінку доказів щодо отримання позивачем позики від ОСОБА_2 і факт позики не визнав встановленим. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач і ОСОБА_2 є подружжям, грошові кошти, які є в одного з них, - їх спільна сумісна власністю, що виключає надання їх один одному в позику. Наданий позивачем суду договір позики з ОСОБА_2, згідно з оцінкою суду апеляційної інстанції, є штучно створеною підставою для визнання законним походження задекларованих позивачем в електронній декларації за 2015 рік готівкових грошових коштів. Оскільки позивач не довів джерело походження задекларованих готівкових коштів у розмірі 3 024 041,04 грн, контролюючий орган правомірно визнав їх доходом позивача, який підлягає оподаткуванню відповідно до норм ПК.
У касаційній скарзі та в доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.
В касаційній скарзі позивач наводить доводи, що грошові кошти у сумі 3 024 041,00 грн були отримані ним за договором зворотної безпроцентної позики від 16.07.2015 з ОСОБА_2, що підтверджується актом прийому передачі цих коштів. Згідно зі ствердженнями позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 368 Цивільного кодексу України, дійшовши висновку про неможливість позикових відносин між подружжям. Такий висновок апеляційного суду не відповідає і фактичним обставинам, оскільки обставини щодо фінансового стану ОСОБА_2 судом не досліджувалися. Позивач посилається на договір дарування грошових коштів від 22.03.2013 між ОСОБА_3 та обдарованою ОСОБА_2, відповідно до якого остання отримала подарунок у розмірі 30 мільйонів гривень.
ГУ ДФС також подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, у якій наводить доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема норм пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.2.8, 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК, якими встановлено оподаткування інвестиційного прибутку, сутності якого відповідає отриманий позивачем дохід в розмірі 12 773 571,00 грн. ГУ ДФС вважає, що внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм частин першої, другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в оскаржуваній постанові неправильно встановлені обставини щодо підстав виплати позивачу грошових коштів в зазначеній сумі. Просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заперечуючи проти касаційної скарги ГУ ДФС у відзиві на скаргу, позивач просить залишити скаргу ГУ ДФС без задоволення як безпідставну.
ГУ ДФС не реалізувало процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу позивача.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи позивача та відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 15.01.2018 №10/08-01-13-04/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, про порушення позивачем норм підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 176.1 статті 176 ПК внаслідок неподання декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, заниження оподатковуваного доходу за 2015 рік на 15 797 612,04 грн та несплати до бюджетів податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 152 214,41 грн та військового збору в розмірі 236 964,18 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки та з врахуванням результатів розгляду скарг позивача в процедурі адміністративного оскарження ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018: №0010731304 - про визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2015 рік, в розмірі 3152214,41 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 788053,6 грн; №0010741304 - про застосування штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік в розмірі 170 грн; №0010751304 - про визначення грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 236964,18 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59241,05 грн.
Висновок контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства обґрунтований посиланням на встановлений перевіркою факт не відповідності вартості статків, задекларованих ОСОБА_1 в електронній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 рік, його доходам згідно з офіційними джерелами інформації, з яких позивач сплатив податок. Виявлена невідповідність доходів, інформація щодо виплати яких позивачу є офіційною, на 15 797 612,04 грн, кваліфікована контролюючим органом як доход, отриманий позивачем з невідомих джерел.