ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №813/5407/15
адміністративне провадження №К/9901/28173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (головуючий суддя - Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Затолочний В.С., судді - Каралюс В.М., Матковська З.М.)
у справі №813/5407/15
за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач. платник, Підприємство, ДП "Львівський бронетанковий завод") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу та правомірність визначення платником своїх податкових зобов`язань.
Постановою Львівського окружного адміністартивного суду від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністартивного суду від 22 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001262201;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001272201;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001282201;
- судовий збір в розмірі 26 997 грн 00 копійок присудити на користь державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання господарьких операцій між позивачем та ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" договорів та використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, про відсутність реального виконання угод, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, посилаючись при цьому на відомості, що містяться в інформаційно-аналітичних базах контролюючих органців та інформацію надану іншими органами державної фіскальної служби відносно інших суб`єктів господарювання.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 21.07.2015 по 10.08.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Львівський бронетанковий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Укрніхром" за липень 2014 року, ПП "Технопром" за грудень 2014 року та лютий 2015 року, ТОВ "Максус Юкрейн" за грудень 2014 року та січень 2015 року,ТОВ "Ен Сі Інжинірин", ТОВ "Варітек" за лютий 2015 року, ПП "Пацифік-2" за березень 2015 року, ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс", ТОВ "ТК Експесмаркетинг", ТОВ "Агроавтозапчастини" за квітень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 17.08.2015 № 813/13-50-22-04-11/07985602 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 всього на суму 264 665 грн;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 934 745 грн, в тому числі за грудень 2014 року в сумі 294 073 грн, за квітень 2015 року в сумі 640 672 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.26, розділу ІV - погашення залишків сум від`ємного значення звітних періодів до 01.02.2015) в розмірі 676 грн за січень 2015 року.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 02.09.2015:
- №0001262201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 676 грн;
- №0001272201, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 1 420 118 грн, з яких за основним платежем - 934 745, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 373, 00 грн;
- №0001282201 яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 396 998, 00 грн, з яких за основним платежем - 264 665, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 132 333 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій позивача з ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" у перевіряємому періоді.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 статті 200 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.