ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №2а-8716/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/28066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року (головуючий суддя - Шулежко В.П.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі №2а-8716/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксиз"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксиз" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11.06.2012 №0004602208, №0004612208;
- зобов`язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146, 00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем податкові накладні відповідають вимогам законодавства та дають платнику право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ПАФ "Дрос", що свідчить про правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріали позапланової перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а тому, для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа, в рамках якої фактично призначено розглядувану перевірку Товариства, на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0004602208 від 11 червня 2012 року та №0004612208 від 11 червня 2012 року.
За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2012 №0004602208 та №0004612208, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві);
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксис" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу з огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону і в силу положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних доказів на підтвердження того, що на момент прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами в рамках кримінальної справи контролюючим органом не надано, суди дійшли висновку, що в порушення вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем передчасно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з ПАФ "Дрос" у перевіряємому періоді не мали реального характеру, натомість були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства, що свідчить про протиправність віднесення позивачем сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Також скаржник посилається на покази директора ПАФ "Дрос" - ОСОБА_1, в яких останній зазначив, що став директором ПАФ "Дрос" на прохання ОСОБА_4, підписував документи від імені ПАФ "Дрос", які ОСОБА_4 йому надавав, жодні фінансово-господарські, звітні документи від імені зазначеного суб`єкта господарювання не готував та нікого на це не уповноважував.
29 вересня 2016 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на виконання постанови слідчого ВРЕЗ СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.04.2012, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПАФ "Дрос" за період з 01.01.2008 по 31.03.2012.
За результатами перевірки складено акт №287/22-8/33101280 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв`язку з тим, що Товариством до витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ПАФ "Дрос", на загальну суму 8 614 943 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 1 968 459 грн, у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - 1 217 355 грн; за ІV квартал 2011 року - 614 844 грн; за І квартал 2012 року - 136 260 грн;
- ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 722 988, 56 грн, у тому числі по періодах: за липень 2011 року - на загальну суму ПДВ 221 764, 15 грн; за серпень 2011 року - на загальну суму ПДВ 4941 815, 1 грн; за вересень 2011 року - на загальну суму ПДВ 344 990, 35 грн; за жовтень 2011 року - на загальну суму 224 456, 25 грн; за листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 91 004, 45 грн; за грудень 2011 року - на загальну суму ПДВ 219 187, 36 грн; за січень 2012 року - на загальну суму ПДВ 129 770, 9 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року:
- №0004602208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 460 5574, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 968 459 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 492 115 грн;
- №0004612208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 153 736, 00 грн, з яких за основним платежем - 1 722 988, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 430 748 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських договорів між позивачем та ПАФ "Дрос".
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.