ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №813/1872/13-а
адміністративне провадження №К/9901/27362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року (суддя Шинкар Т.І.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року (судді: Ніколін В.В. (головуючий), Гінда О.М., Качмар В.Я.)
у справі № 813/1872/13-а
за позовом Колективного виробничого підприємства "ЕНЕРГОМОНТАЖ"
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2013 року Колективне виробниче підприємство "ЕНЕРГОМОНТАЖ" (далі - КВП "ЕНЕРГОМОНТАЖ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС (правонаступником якої є Личаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0003942320.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції КВП "ЕНЕРГОМОНТАЖ" із ТОВ "САНА ПРИМ" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 31 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20 листопада 2012 року № 0003942320.
Судові рішення мотивовані тим, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ "САНА ПРИМ", а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому КВП "ЕНЕРГОМОНТАЖ" правомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками таких відносин.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову КВП "ЕНЕРГОМОНТАЖ". Зокрема, скаржник зазначив, що позивач не надав належним чином оформлених первинних документів, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ "САНА ПРИМ", а саме: документи, що підтверджують факт перевезення, сертифікати якості та відповідності. Крім того, відповідач посилається на те, що станом на дату поставки контрагент позивача мав стан платника 9 - "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", що свідчить про неможливість здійснення останнім господарської діяльності.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги ДПІ просить відмовити.
22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період із 11 до 17 жовтня 2012 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку КВП "ЕНЕРГОМОНТАЖ" з питань взаємовідносин із ТОВ "САНА ПРИМ" за період липень 2012 року, за результатами якої склала акт від 24 жовтня 2012 року №307/22-40/01018671.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 76 719,00 грн.
20 листопада 2012 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003942320, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 115 078,50 грн, зокрема за основним платежем - 76 719,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 359,50 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.