ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №826/5689/16
адміністративне провадження №К/9901/27610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Полтавській області)
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (суддя Земляна Г.В.)
у справі № 826/5689/16
за позовом Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року"
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Гадяцька ОДПІ, контролюючий орган) звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ від 24 грудня 1997 року", в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 379 852 308,13 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 2 серпня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2016 року повернуто Гадяцькій ОДПІ у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, а саме несплатою судового збору.
28 листопада 2016 року позивач повторно подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 грудня 2016 року залишив апеляційну скаргу без руху, надавши строк (30 днів з моменту отримання копії ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та документи на підтвердження цих обставин.
04 січня 2017 року від Гадяцької ОДПІ на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2016 року.
Розглянувши клопотання контролюючого органу, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Гадяцької ОДПІ.
Вказана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність коштів для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому суд зауважив, що жодного документального підтвердження про намір та вчинення якихось дій щодо отримання коштів, необхідних для сплати судового збору вчасно апелянтом не надано.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Гадяцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила скасувати вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.
На обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган зазначив, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою не мав можливості своєчасно сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю фінансування, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою слід вважати поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сплата судового збору здійснюється згідно із затвердженим кошторисом та після надходження коштів на його рахунок.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Гадяцької ОДПІ.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає ухвалу суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 червня 2019 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Полтавській області.
Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача - Гадяцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області - її правонаступником Головним управлінням ДФС у Полтавській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини другої статті 186 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Частиною четвертою статті 189 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження Гадяцької ОДПІ, враховуючи наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.